П"ятирічний Богдан Іллюк із Рівного, ризикуючи життям, урятував трирічного малюка. Минулого тижня хлопчина отримав відзнаку за мужність від МНС.
Богдан зустрів начальника міського управління МНС 46-річного Леонарда Бучинського біля свого одноповерхового будинку на вулиці Джона Ріда. Угледівши чоловіка в формі, відразу простяг руку й привітався. Бучинський взяв хлопця на руки і підняв догори:
— Будемо висувати на героя-рятівника.
— Шкода, що дізналися лише зараз. І то випадково. Знайома натрапила на статтю в місцевій газеті і принесла показати нам, — розповідає помічник начальника обласного управління МНС Віктор Козак, 31 рік. — Родичі хлопця спершу подзвонили журналістам. Уже потім ми зв"язалися з мамою. А батько його на заробітках — уже три місяці працює будівельником у США.
Світловолосий хлопчик у джинсах і смугастій футболці тре руку об штани і діловито веде гостей на місце події.
— Зранку прорвало водогін. Приїхала бригада перекрити воду, бо ж текло страшно, — розповіла "ГПУ" 72-річна сусідка Тамара Мельник, яка мешкає через дорогу від родини Іллюків. — Воду зупинили, але люк забули закрити. Так і поїхали. А дітки саме вийшли надвір. Старші побачили відкритий люк і спробували через нього стрибати. Трирічний Сашко дивився-дивився й собі захотів...
Малюк підійшов до краю дірки, став на мокрий бетон, нахилився, не втримав рівновагу і шубовснув у холодну воду. Діти почали голосно кликати дорослих — потопаючий був десь за метр від них.
Двоюрідний брат Сашка побіг по тата. Решта дітей потікали, хто куди. Біля люка залишився Богдан.
Саша, хапаючи ротом повітря, намагався втриматися на поверхні води.
Сказав, що її син "заробив на морозиво"
— Я простяг йому руку, — пояснює писклявим голосом малий. — А Сашко за неї вхопився. Я теж упав, але на дошку біля люка. І так його потяг.
У Богдана є однорічний братик Вадик і трирічна сестричка Інна.
— Він у сім"ї найстарший, от і звик про всіх дбати, як нянька, — жартує дядько хлопчика Ігор Вдовиченко, 26 років. — Що не так — мати з нього спитає. Навряд чи Богдан тоді усвідомлював, що робить. Швидше за все, кинувся на допомогу інстинктивно.
Мати Богдана дізналася про пригоду надвечір, забираючи сина з вулиці додому.
— Коли кликала до хати, він мене весь час кудись тягнув за руку: "Мамо, ну ходи!" Я не розуміла, що він показує. Люк як люк. Води повно, — каже 28-річна Тетяна Іллюк. Жінка тримає однією рукою доньку, а другою тре очі.
Біля люка Тетяна зустріла старого чоловіка. Він привітався і сказав, що її син "заробив на морозиво". І дав хлопцеві коробку цукерок. Це був дід врятованого Сашка. Батьки хлопчика живуть в іншій частині міста, а того дня малий гостював у діда з бабою.
— Боже, як я тоді перелякалася! — сплескує долонями мати. — Якби не та дошка, і він скотився б. Не було б кому рятувати їх. Мабуть, куплю Богданчику ту велику пожежну з магазину. Я йому: "Сину, в тебе іграшок і так багато!", а він так поважно на мене гляне: "Мамо, буду рятувальником. Мені сподобалося". А це дзвонив батько, сказав, привезе йому машину з Америки.
3 
1
Коментарі