"Просимо батьків народжувати дітям братів-сестер"

 

— Тьфу, безстидники. Хоч би потім через вікна ті гумки не викидували. А то навесні я у своєму квітнику не можу ту холеру повизбирувати, — каже літня жінка вслід двом студентам в аптеці на вул. Бориславській у Трускавці. Ті купили презервативи "Контекс".

— Та молодь ліпше би дітей родила, ніж по місту гадити. У нашому дворі тільки одна мама з візком гуляє. Дитина виросте — не матиме з ким бавитися.

Торік у Трускавці народилося найменше дітей. За статистикою, на 30 тис. населення — 230 немовлят.

Жителі Трускавця живуть із санаторно-курортної сфери. У місті 20 санаторіїв, 21 пансіонат і близько 50 готельних комплексів. Місцеві працюють переважно там. Багато хто здають відпочивальникам в оренду свої квартири. Через економічну кризу в останні роки кількість туристів різко знизилася. Санаторії скорочують працівників, знижують зарплати. Доходи приватного сектору також упали.

— Жіночко, та то не біда, — долучається до розмови в аптеці 50-річний Антон Іванович у червоній болоньєвій куртці. — Поприбираєте ви свій город. А то шо предохраняються — добре.  А то понароблюють дітисьок і годуй. Де ж воно одне з другим собі роботу знайде?

Біля дитячого садка "Теремок" на вул. Лесі Українки, 21 неподалік залізничного вокзалу безлюдно. Посеред подвір'я стоїть снігова баба. На місці носа — шишка.

У кімнаті середньої групи двоє дівчат і четверо хлопців сидять за партами, зсунутими півколом. Малюють фарбами.

— У нашому місті і справді тепер менше дітей народжують, — каже методист "Теремка" 40-річна Леся Роздольська. — Бачу по своїх вихованцях. Одиниці з них мають братів чи сестер. Чую, по інших містах у садках аншлаг. Немає місць. А в нас — навпаки. Якби не діти, яких привозять із сусідніх сіл, бо там садки переповнені, не знаю, що б ми робили.

У Трускавці п'ять дитячих садків. "Теремок" найбільший. Тут 240 вихованців, заклад може прийняти на кілька десятків більше.

— Ми вже проводимо з батьками бесіди. Навіть просимо, щоб не позбавляли своїх чад можливості мати братів-сестер. І їм буде легше, бо старша дитина ще за молодшою може пригледіти, відповідальніша стане. Та й нам буде з ким працювати, — говорить Леся Ігорівна. — Але я розумію їхні вагання. Коли в державі нестабільність, не допоможе навіть одноразова допомога на дитину. Добре би було молодим подружжям квартири давати, а дітям майбутню освіту забезпечити.

О 16.30 на вул. Сагайдачного 28-річна Ірина Сташків везе вгору санками сина 5-річного Віталія. До садка звідти 2 км.

— Хех. Змучилася, — відсапується. — Добре, що в мене одна дитина. Бо з двома я б тут уже ноги протягнула. Машини ж не маю, щоб возити. А ще дивуються, чого молоді не хочуть народжувати. Та ми ледве кінці з кінцями зводимо. За комунальні півтисячі платимо. Дитині за садік — 170 гривень. Я працюю в санаторії медсестрою, чоловік там електрик. Маємо по тисячі з гачком. І то тепер у січні нам зробили примусову відпустку на два тижні. Ще колись мої батьки нам помагали грошима. Здавали у своїй квартирі кімнатушку курортникам. Бувало, у ній по п'ятеро відпочивальників тіснилися. А тепер якщо раз на два місяці мамі попадеться один клієнт, то добре.

×