Про вбивство у селищі Ланчин Надвірнянського району Івано-Франківської області говорить уся околиця. 34-річний Ігор Бідюк шматком арматури забив свою колишню дружину Ольгу, 26 років.
До злочину чоловік готувався. Напередодні забрав дітей до себе. 10-річний Юрчик залишився ночувати в батька, а 9-літня Марійка втекла назад до мами. Уночі Бідюк прийшов на подвір"я колишньої дружини з чорним поліетиленовим пакетом із написом BOSS, куди поклав залізний прут. Сховався в сараї. Уранці 3 січня о пів на восьму Ольга вийшла з будинку й побачила через паркан сусідку Наталю. Та попросила жінку заплатити за світло й побігла до хати по гроші. Коли повернулася, Бідюк уже лежала мертва.
Цілий день Ігор переховувався в домі друга-пияка, під ліжком. Його шукало все село. Із Надвірної та Івано-Франківська викликали міліцію. Надвечір правоохоронці влаштували засідку біля будинку Бідюка. Той прийшов пізно, щоб переодягнутися і забрати паспорт.
Під час допиту чоловік холоднокровно зізнався, що вдарив колишню дружину шматком арматури по голові щонайменше шість разів. Скільки ще бив — не пам"ятає.
Донька в цей час спала вдома. Коли прокинулася, її через вікно винесли з хати, аби не бачила понівеченої матері. Зараз діти перебувають у старшої сестри Ольги, 45-річної Юстини. Вона оформляє опікунство над племінниками.
Про важке життя Ольги знають усі в селищі.
— Набідувалася дуже, — зі сльозами на очах розповідає братова Люба Яремин, 31 рік. — Виросла в багатодітній сім"ї — мала п"ятеро братів і четверо сестер. Була наймолодшою. У 13 років покохала мого двоюрідного брата Романа. Але матері припав до душі інший залицяльник — Ігор Бідюк. Наказала Олі виходити за нього. Й навіть по лиці вдарила, коли та заперечила. У квітні 1995-го дівчині не було ще й 15, а вже хотіли зіграти весілля, бо була вагітною. Мати лише місяць не дожила до весілля — згоріла в автобусі, коли їхала купувати доньці весільну сукню. Оля залишилася круглою сиротою — тато помер давно. До повноліття з Ігорем не розписувалися, жили на віру.
Бідюк уперше побив дружину, коли була вагітною.
Конкретної причини не було — він пиячив. До 2004 року Ольга ніде не працювала — допомагала людям на городах. Останні 3 роки підробляла листоношею, доки інші були у відпустках. Згодом влаштувалася на постійну роботу.
— Вона було наше сонечко, — каже співробітниця пошти Галина. — Завжди усміхнена й щира. Усе селище її любило.
Сім"я Бідюків жила дуже бідно. Грошей чоловік додому не приносив — пропивав. Спочатку працював у Яремчі на залізниці. П"ять років тому почав їздити на сезонні заробітки до Києва та Москви. Дружині казав, що гроші буцімто крали або просто не платили.
Мати місяць не дожила — згоріла в автобусі, коли їхала купувати доньці весільну сукню
— Бувало, Оля з дітьми голодувала. На Різдво не те що стола накритого, хліба часто не було, — пригадує братова. — Усі родичі допомагали як могли. Але ж годувати п"яного бузувіра вічно не хотілося.
Кажуть, Ігор ревнував дружину, коли надовго лишав самою.
— Вона терпіла через дітей, — розповідає секретар селищної ради Марія Попович, 42 роки.
— У червні 2005 року наважилася й подала на розлучення. Суд тривав аж вісім місяців. Коли виставляла чоловіка за двері, той пообіцяв її вбити. Пішов жити до своїх батьків.
— Десь наприкінці минулого літа прибігла Ольга до мене вся в синцях і заплакана, — продовжує пані Марія. — Надворі спека, а вона в светрику під горло. Показує на шиї сліди від мотузки. Ігор дуже позбиткувався над нею. Цілу ніч дерся до хати. Уранці, коли діти пішли до школи, забіг і напав на жінку. Побив, порвав на ній одяг, зґвалтував і почав душити. Бідна ледве вижила. Сусідка постукала в двері — Бідюк злякався й утік.
Ольгу направили до Надвірної знімати побої. Про зґвалтування жінка розповісти правоохоронцям посоромилася. Проти Бідюка порушили кримінальну справу, але до суду так і не передали. Селяни кажуть, що міліція не зважала на скарги потерпілої. Колишній дільничний інспектор Ланчина жодного разу не відреагував на її звернення. Подейкують, він був приятелем Бідюка й називав його "хорошим пацаном". Півтора місяця тому цього інспектора змінив на посаді інший.
— Скільки разів ми разом їздили до Надвірної в міліцію! — пригадує Люба Яремин. — У райвідділі їй в очі сміялися: "Ти гарна дуже, отже, мусить бити". Тоді Оля сказала міліціонерам, що вони прийдуть уже тоді, коли Ігор уб"є її.
Бідюк бачив, що його не карають, і продовжував переслідувати колишню дружину.
— Ольга навіть удень боялася ходити глухими вуличками, — розповідає Люба. — Отут за школою є вузенька стежка з хащами, — показує густі сухі кущики, — він Олю в дебрі кілька разів затягував.
Майже щоночі Бідюк навідувався до хати колишньої дружини, гупав у двері та вікна. Покрав з хати усі документи й сімейні фотографії. Не гребував навіть останньою гускою, яку сім"я тримала на свято. Щоночі в жінки залишався на ніч хтось із родичів.
Восени в Ольги налагодилося особисте життя. Знову зійшлася з Романом, якого кохала до одруження.
— Вона аж посвіжішала, коли з"явився новий чоловік, — пригадують на роботі. — Він її та дітей одягнув, нагодував, дав грошей. Як Оля раділа, що нарешті за багато років будуть справжні свята!
Це ще більше розлютило Ігоря.
— Будеш або зі мною, або ні з ким, — сказав колишній дружині.
Бідюки прожили разом 10 років. Яке покарання чекає на чоловіка, ще не відомо. Міліція жодних коментарів не дає. Дільничний інспектор молодший лейтенант Микола Теренчук закрив перед кореспондентом "ГПУ" двері. У селі подейкують, що Бідюкові хочуть видати довідку про порушення психіки.
2 
1
Коментарі