55-річний Ігор Судиславич-Стрільців — маршалок Львівського шляхетського збору, князь Звенигородський. Працює в облдержадміністрації заступником начальника інженерно-технічного відділу. Має три сини — Святослава, Любомира та Володимира. Його дружина Мирослава Бакун, еколог за фахом, — з простого роду.
З паном Ігорем зустрічаємось у кав"ярні Італійського дворика, в центрі Львова. Сивий, з акуратним манікюром чоловік у яскраво-червоній краватці замовляє каву із закарпатським коньяком.
— В Україні шляхетських родів залишилось порівняно небагато, — розповідає. — Може, кілька тисяч. Так склалося історично. Частина виїхала, інші знищені поляками та більшовиками. Ті, що залишились, — в основному це сільські мешканці. Вивчати свої родові історії вони лінуються. Бо на це треба багато часу і терпіння.
Дослідженням роду пан Ігор почав займатися ще за молодих літ. Каже, для нього це питання честі.
— Шляхетське походження довів усього за неповний рік, ще у 90-х. Сидів по бібліотеках, в архівах. Тоді ж змінив прізвище на подвійне. Від народження я — Стрільців.
З чорної папки пан Ігор виймає пожовклу фотографію діда з дружиною. Знімки та деякі документи — єдине, що залишилося від предків.
— Дід мав велику бібліотеку, але через часті переїзди вціліло лише кілька книжок. Взагалі мій княжий рід по батьківській лінії походить від Рюриковичів, від Судислава — сина князя Ярополка. Мій батько був інженером, учився у Німеччині в університеті. Він суворий аристократ. А дід був священиком. За нелояльність до Австро-Угорщини діда перекидали з парафії на парафію. Прадід дякував у церкві, одружився з донькою священика.
Довівши своє походження, Ігор Судиславич-Стрільців вирішив допомогти це зробити іншим.
Не можемо визначитися, хто ставитиме підпис на удоводненнях
— У 90-х ми з друзями створили Український шляхетський збір, — згадує. — Наразі туди входить 40 повноправних членів. Двічі на рік ми збираємося на Форум — обговорюємо різні проблеми, зараховуємо до шляхетського збору нових людей. У нас тепер єдина проблема — ніяк не можемо визначитися, хто ставитиме остаточний підпис на удоводненнях шляхетського роду. За Австро-Угорщини цим займався спеціальний департамент. Тепер немає кому. Єдиною достойною кандидатурою був колишній політв"язень, львів"янин Михайло Кийгородський — останній нащадок короля Данила. На жаль, цього року він помер. Мав 85 років.
Серед членів шляхетського збору особливо багатих бізнесменів немає:
— Торгівля для шляхти завжди вважалася приниженням. Вони обробляли землю, займалися церковними або військовими справами. Нині шляхтичів більше у медицині, серед службовців, у культурі. А ми хочемо довести протилежне — що вони можуть бути й бізнесменами. Підозрюю, що серед наших підприємців шляхетського роду є Петро Димінський — президент футбольного клубу "Карпати". Якби він це довів, то був би найбагатшим шляхтичем у Львові. Схожа ситуація з покійними Дацком та Федоришиним. Шкода, що вони не цікавилися своїм походженням. А для бізнесмена Білокоза його шляхетське минуле було великим відкриттям.
— Мер міста Андрій Садовий може бути шляхтичем? — питаю.
— Гадаю, він з простого роду.
Аби довести своє шляхетство, слід зібрати чимало документів.
— Є прямі і непрямі докази, — зазначає пан Ігор. — Документи з прямими доказами має колишній чиновник Володимир Зубрицький. У спадок йому дісталася грамота ще з початку XVIII століття — про те, що його предок був шляхтичем і володів землею. Папір пережив вісім поколінь. Зубрицький не знав, що з ним робити — приніс до нас.
З непрямими доказами до збору звертаються частіше.
— Пам"ятаю, один чоловік хотів довести свою причетність до роду Кульчицьких. Мав документ, що його дід народився у селі Кульчиці у священичій родині. І знімки мав, але цього все одно було замало.
Підробити удоводнення шляхетського роду, на думку Судиславича-Стрільціва, неможливо. Тоді, як зробити княжий герб чи орден лицаря можна без проблем. Аби тільки гроші були.
— У львівському музеї "Арсенал" є художник Феньов, який створює герби та ордени. Родинний герб обійдеться у кілька тисяч доларів. Ціна залежить від звання: лицарське, баронське. Найдешевший — герб простого лицаря — приблизно тисячу доларів. Потім йде лицар-командор, барон, граф. Найдорожче обійдеться титул князя. Зроблять його за 10–15 тисяч доларів. Але все це ви зможете хіба що повісити вдома на стіні. Принесете у шляхетський збір — засміють. І в Європі їх ніхто не визнаватиме.
Славетні роди походять зі славетних місцевостей
— Дослідження свого роду варто починати з найближчих родичів, — радить Адріана Огорчак, 69 років, керівник секції родоводу Товариства "Просвіта". — Спочатку поговоріть з усіма рідними, двоюрідними, троюрідними братами, сестрами і ще живими родичами із третього-четвертого покоління. Нехай розкажуть, хто ким був і де хто жив. Бо географія роду має велике значення — славетні роди походять зі славетних міст та сіл. Дізнайтеся, куди рідні були розселені. У тих селах чи містах загляньте до церковних книг. У них вказувалися хрещені батьки, через яких можна дізнатися про середовище, з якого походите.
У церквах також зберігаються метричні книги. Але по них рід можна дослідити лише за останні два-три століття. Їх почали вести, коли розпалася Річ Посполита й почала панувати Австрія.
Якщо є надія, що рід визначний, відповіді слід шукати у старих українських газетах.
— Газета "Діло" ще за часів Польщі — у міжвоєнний період — часто подавала імена меценатів, благодійників. Також там надруковані різні реклами підприємців, митців.
Адріана Огорчак каже, що майже вся галицька інтелігенція вийшла зі священичих родів шляхетського походження. Серед найвідоміших — Барвінські, Старосольські, Крушельницькі.
2 
1
Коментарі