Павло Водяний 20 років розводить павичів

 

Садибу 59-річного Павла Водяного у Малому Ходачкові, що під Тернополем, у селі знають усі. Він розводить екзотичних павичів.

Подвір"я чоловіка знаходиться на перехресті. Поруч із сараєм стоїть колісний трактор. Біля підземного гаража припарковано оранжевий "москвич". Сам господар порається коло хати.

— Красавців моїх хочете побачити? Зараз випущу, — питає та йде до загорожі, де разом із курми гуляють п"ять павичів.

Першими вискакують кури. Троє павичів виходять на сонце, розпускають хвости. Дві сіренькі самиці вибігають слідом, дзьобають підталу землю.

— Це вже мої, — каже Павло Андрійович. — Щороку вилуплюється по два десятки пташенят. Дорослі не бояться холоду. Гуляють у 30-градусний мороз.

1988-го друг чоловіка — Віктор Таянчук із міста Бар Вінницької області —  подарував самця і двох самиць павичів. Вожака Семена купив за 150 доларів. Самиці дешевші — по сотні, молодняк залежно від віку йде по 50 "зелених".

— У них розуму, як у курки. Якось удень вилетіли на дах хати, а це 14 метрів висоти, повсідалися і кричать. Улітку люблять ночувати на старій липі біля курника, — розповідає Водяний.

Кожен самець має свою територію. Ходить скликає самок. Інших павичів відлякують розпустивши хвіст. Вожака зграї — павича Семена — бояться навколишні собаки і коти. Якось напав на дружину господаря, Ольгу, 55 років. Павичі агресивні в березні–квітні, коли шлюбний період. За самицю б"ються на смерть.

— Було у мене, недодивився. Самець конкурента до смерті забив.

Навесні токують. Самці ходять по колу, кружляючи навколо себе.

— При цьому розпускають хвіст і так шумлять ним, що чути далеко, аж страшно стає, — зізнається співрозмовник.

Хвіст у самця росте до 1,2 м. Живуть павичі біля тридцяти років.

За сезон самка відкладає по чотири-п"ять яєць. Можуть нестися тричі, тому кладку одразу забирають.

— Яйця підкладаю під квочку чи гуску. Температура однакова, тільки терміни різні. У павичів, як гусей, пташенята вилуплюються сіренькими, схожими на індика.

Дорослих павичів господар годує зерном кукурудзи, пшеницею, комбікормами, домашнім сиром.

— Улітку на городах птахи викопують розсаду, особливо люблять капусту. А колорадських жуків як збирають! Кожен іде своїм рядочком, і після них жодного не лишається, — говорить Павло. — Заради екзотики павичів купують охоче. Рідко беруть пару — дорого. Здебільшого по одному. От самця забрали на Закарпаття в лісництво.

М"ясо та яйця у них їстівні. Павлу Андрійовичу допомагає старший син, 35-річний Михайло. Крім павичів, має пасіку і 25 пар папуг.

— У червні йду на пенсію. Потихеньку добудую хату і буду розводити цікавих птиць, — радіє господар.

×