На околиці Львова, на Збоїщах, просто неба стоїть піч. Місцеві жителі вже й не пам"ятають, хто і коли збудував її. Кажуть, якийсь циган понад століття тому. Перед Великоднем роми печуть у ній паски. Протягом тижня, до Страсної п"ятниці. Зранку — одні, після обіду — інші. За чергою слідкує 56-річна Євдокія Коломбай. Баба Дуся живе поруч у маленькій старій хатині.
— То не моя хата. Я приїжджа. Чия вона? Та толком і не знаю. Того цигана, чия і піч. Але він уже помер. А хату відкупив українець, — каже Євдокія.
Від дороги подвір"я відгороджує стара зелена брама. Господиня якраз умивалася біля криниці. На ній легкий халатик, капці. Густе чорне волосся сплетене у вузол.
— Я тут лише півроку. Українець пустив мене сюда жити, а сам десь зник. Але то не надовго, бо скоро хату мають зруйнувати і побудувати на цьому місці велику багатоповерхівку. Що буде з пічкою? Не знаю.
Кам"яна піч стоїть поряд, при самій дорозі.
Як "запищить", значить добре
— Недавно тільки спекли паски, — пояснює жінка. — Тепер черга сім"ї барона. Скоро прийдуть його невістки. А він уже помер. Он там жив, — показує на сусідній розкішний цегляний будинок. — Ой, я через ті паски вже ледве дихаю. Скоріше би Великдень, чесне слово. Каждий Божий день з ранку до вечора приходять люди. Вони тільки дрова дубові в мішках приносять, а піч я ж сама розпалюю. Десь дві години треба розпалювати, поки дах у печі побіліє. Тоді вже можна ставити паски. Печуть у пару заходів, хто скільки. Буває по 14 пасок. Але в піч багато не поміститься. Ви ж знаєте, у нас паски великі, — усміхається і йде в кімнату. — Зараз покажу свою, я вже спекла.
Циганська паска 60 см заввишки, запашна, рум"яна. Щоб на неї замісити тісто, треба 10 кг борошна, 180–200 яєць, 4 кг цукру, 1,5–2 кг масла, 2–3 пачки маргарину, 0,5 л сметани, 1 л молока, 3 пачки дріжджів, сіль, ваніль, родзинки до смаку. Розмісити це все зможе не кожен. Деякі жінки кличуть на допомогу дужих чоловіків. Місити треба довго, зо три години. Перед тим слід добре вимити руки, одягнутися в усе чисте, голову зав"язати косинкою — щоб коси не попали. І головне — не забути перехреститися.
— Тісто має бути таке... — циганці бракує слів. Жінка розводить руками. — Воно аж "пищати" має. Як "запищить", значить добре.
Накладають тісто у спеціальні довгі форми. Дно і стінки встеляють грубим папером, густо змащеним олією, — щоб легко відстав. Чим випічка вища, тим краща. Деякі циганські паски сягають метра. Низенькі роблять хіба що для дітей. За традицією першим паску в піч має поставити чоловік. Він також хреститься.
— Поки печеться, ми сидимо собі на лавці і чекаємо, — каже баба Дуся. — Учора трохи згрішили. Падав дощ, зимно було. Щоб зігрітися, по 5 грамів випили. А так роми дуже строго постять. Перед Великоднем обов"язково всі сповідаються. Їдять пісну картошку, квашені огірочки, помідорчики. А вже як піст закінчиться... Столи гнуться. Починаються "розгулювання".
Першим паску в піч має поставити чоловік
Святять паску роми у православній церкві пізно ввечері. Йдуть цілою громадою. Опісля — всі на цвинтар. На кожну могилу викладають усе, що в кошику принесли: паску, яйця, яблука, цукерки, ковбасу. А в неділю з самого ранку на цвинтарі починаються "розгулювання". Всі дружно накривають святкові столи. Їдять, п"ють, гуляють, плачуть, співають.
— Перше їмо яйця, — розповідає баба Дуся. — У нас є таке змагання: один з одним стукаємося вареними яйцями. У кого розіб"ється — той програв.
Гуляють роми три дні. Потім до Провідної неділі відпочивають. А там — наступні "розгулювання", знову на цвинтарі.
— О, приїхали, — каже баба Дуся. Біля подвір"я зупинилися сині "Жигулі". З дверей виходять двоє кремезних чоловіків і троє жінок. Несуть до хатини каструлі, форми, тісто у посуді. Голосно розмовляють циганською.
— Карєспандєнти? — смаглявий циган пройшов повз мене.
Поки жінки поралися на кухні, чоловіки курили на вулиці. Заодно за порядком стежили.
Жебраків ромами не визнають
На Збоїщах у Львові в 11 особняках проживає близько 80 ромів. Багато ромів побудувалися в Малехові (село за Львовом), Руданцях, Кукезові (у Кам"янко-Бузькому районі). Керує громадою ромів барон. Його рішенню ніхто не має права перечити. Бароном стає найстаріший і наймудріший чоловік. Він добре думає, справедливо судить. На Збоїщах барон помер кілька років тому. Нового досі не обрали.
Львівські роми називають себе українськими. Розмовляють українською, російською, циганською. Кажуть, що в кожній країні є свої роми. Тих ромів, які жебрають, львівські цигани не визнають. Кажуть, це "закарпатські бідняки".
4 
1
Коментарі