Волинські дослідники природних аномалій припускають, що руйнівний ураган 10 червня, який пошкодив близько 1200 будівель у п"яти районах Волинської області, можна було передбачити. Для цього синоптикам мали проаналізувати природні дива попередніх років — зелену траву посеред зими, сніг-град у травні та цвіт липи в березні.
— Як не прикро, але волинський клімат назавжди втратив природну стійкість. Повені, смерчі й навіть чорні пилові бурі, яких зроду не було на Волині, відтепер будуть звичними загалом для українського Полісся, — каже дослідник природних явищ і катаклізмів, фізик за освітою 68-річний Петро Павлов із райцентру Шацьк Волинської області. — Не виключено, що після смерчів настане спека, аж до кількатижневої посухи.
Науковець винуватить у стихіях насамперед глобальне потепління, активізацію підземних розломів і гепатогенних зон.
— Більшість стихій, очевидно, спричиняють земні розломи, простіше кажучи, земля почала рухатися. Поступово змінюється енергетична полярність, що призводить до повеней і небачених досі смерчів-торнадо, — каже дослідник.
У довгостроковому прогнозі погоди на 2009 рік, опублікованому в січневому номері "ГПУ", синоптик-аматор Володимир Лис, 61 рік, із Луцька передбачив червневу негоду. Він зазначив, що "червень розпочнеться з теплих днів. Приблизно за тиждень погоду зіпсують нетривалі дощі з похолоданням. Шквальні грози пройдуть двома хвилями — ймовірно 6–7 і 10–11 червня. Температура повітря знизиться до 14–16 градусів".
— Зараз модно посилатися на парниковий ефект, вплив цивілізації на зміну клімату Землі. Смію сказати, що такий вплив незначний і становить не більше 15 відсотків, — каже Лис. — Насправді погодні аномалії навмисне запрограмовані природою. Тепла погода кінця ХХ століття нагадує перебіг погоди наприкінці Х століття. Періоди великих потеплінь і похолодань завжди чергувалися на нашій планеті. Судячи з усього, черговий період потепління розпочався ще в середині ХVІІІ століття і поступово набирає темпів. Якщо співставити його хід із попереднім, то пік теплих зим і спекотних літніх місяців слід очікувати в 2030-х і 2050–2060-х роках ХХІ століття.
Синоптик зауважує, що стихії випробовуватимуть нас, імовірно, наступних 30 років.
На Прикарпатті глобальні кліматичні зміни відбуваються кожних 33 роки. Науковці Івано-Франківського університету нафти і газу кажуть, що останні 10 років природні лиха почастішали. Трапляються раз на два роки.
— Чому нас так часто топить? Найперше це гори — вони притягують хмари і тому випадає велика кількість води, — вважає професор університету нафти і газу, доктор геолого-мінералогічних наук 73-річний Олег Адаменко. — Далі річки з гір стрімко спускаються на долини, тим самим руйнують береги, утворюють зсуви. У руслі річок вода не має чим "зафіксуватися", тому що гравій і пісок несанкціоновано вивозять. І ще одна причина — вирубують ліси. Її я називаю на останньому місці, тому що дерева вбирають тільки 30 відсотків опадів.
Адаменко каже, Прикарпаття очікує нова повінь. Науковці можуть навіть спрогнозувати, якими наслідками вона обернеться для регіону, і в якій місцевості випаде найбільше дощів. Та не відомо, коли саме вона буде.
Учені розробили протиповеневу програму. Кажуть, якщо її реалізувати, можна буде уникнути катастрофи.
— Система грамотно розроблена, вона передбачає створення дамб не біля села чи річок, а там, де вони найбільше можуть зупинити воду. Опори мостів ми пропонуємо укорінити глибше порід гравію і піску. Плануємо звести польдери — це такі низини з дамбами, куди б можна було збирати воду, а потім поступово спускати. І обов"язково розробити систему оповіщення. На опори мостів встановити спеціальні датчики, які вимірюватимуть рівень води. Про кожне підняття на 10–15 сантиметрів вони сповіщатимуть рятувальникам, а ті вже подаватимуть сигнал у села, — пояснює Адаменко.
Торік із нашого села повтікали всі щурі та зникли ворони. По чагарниках не було гадюк
Свій план учені Івано-франківського університету подали на розгляд Кабміну. Ще торік його затвердили і додали до державної протипаводкової програми. Уся повенева система заходів обійдеться державі в 31 млрд грн. Із них 600 млн передбачено на науково-дослідницьку роботу. 122 млн просять учені університету нафти і газу, аби самостійно проводити досліди на Прикарпатті.
Адаменко каже, торішню повінь науковці університету передбачили.
— Ми мали на руках знімки із космосу. На них було видно, що на наш регіон насувається гідроциклон. Ми попередили рятувальників, ті оповіщали населення. Та уникнути лиха все одно би не вдалося — люди не готові були до цього, не було укріплень на берегах, дамб, водосховищ, — каже професор.
Дмитро Лупипсів, 59 років, із села Нижнів Тлумацького району Івано-Франківської області також передбачив минулорічну повінь у Західній Україні — за народними прикметами. За два місяці до стихії він спрогнозував різке підняття рівня води в басейні Дністра.
— Цього року повені не буде, — запевняє синоптик. — Торік я відчував, що буде велика вода, відчувала і сама природа. Із нашого села повтікали всі щурі та зникли ворони. По чагарниках не було гадюк. Цього року тої нечисті повно. Щурів знову розвелося. Я знаю, що велика вода ще буде в нашому регіоні, але поки не можу точно сказати, коли саме. Одне відчуваю — вона буде масштабніша, ніж торішня.
Нашестя перелітної сарани віщувало посуху
Прогнози, що базуються на літописах, робить краєзнавець Петро Кравчук із райцентру Любешів на Волині. У "Книзі рекордів Волині" він констатує: на основі матеріалів, записаних у "Літописі Руському", "Галицько-Волинському літописі" та "Хроніці Любешівського колегіуму", територія Волинської області нині на піку стихійних явищ.
— 1092 року зафіксовано страшний голод на Волині через неврожай і посуху. 1108 рік — велика повінь на Прип"яті, потім спекотне літо, — пише автор. — 1255-го — ще більша повінь, про яку в "Літописі Руському" записано: "Вода бысть велика. Подобной которой не бывало и не помнят". Затим знову посуха. Великі повені зафіксовані взимку 1259-го і 1495-го.
Тривалу посуху фіксують літописці 1616 та 1739 років. Тоді посохли квіти і листя на деревах. Через вісім років — нашестя перелітної сарани, що віщувало посуху і природні стихії. 1832-й у Волинській губернії можна назвати роком невпинних дощів і негоди, то 1843, 1851, 1855-й — роками градобоїв. За циклічністю стихій, яку науковець визначає за своєю формулою, можна припустити — у наступні два-три роки північні області Західної України потерпатимуть від стихій.
— Ми не втечемо від посух і шквалів, повеней і пилових буревіїв. Їх потрібно прийняти і готуватися до них, — каже дослідник Петро Павлов.
2 
1
Коментарі