Зі 100 відомих замків України 34 розташовані в Тернопільській області. Від більшості з них залишилися самі руїни.
— Лише п"ять збережені в доброму стані, були на реставрації. Це Збаразький, Тернопільський, Ягільницький, Буданівський і Білокриницький, — розповідає Ярослав Пелехатий, 50 років, із управління містобудування та архітектури Тернопільської облдержадміністрації.
До заповідника "Замки Тернопільщини" входять іще сім оборонних споруд. Це Теребовлянський, Микулинецький, Кривченський, Скала-Подільський, Підзамочок, Язловецький та Золотопотіцький замки.
— Усі вони потребують коштів хоча б на консервацію тих руїн, що залишилися від колишньої величі. Мова йде про мільйони гривень. Але із державного бюджету цьогоріч на них не виділено жодної копійки, — продовжує Ярослав Омелянович. — Їх ніхто не охороняє, місцеві розбирають мури на цеглу.
Язловецький замок XVI ст. колись був найважливішою оборонною спорудою східної частини Речі Посполитої. Стіни завтовшки 4 м.
Фортеця розташована на високому пагорбі в селі Язловець Бучацького району. Від твердині із чотирма вежами та багатоярусним бастіоном залишилися руїни. Добре збережена в"їзна арка у стилі бароко, а також відбудований у XVIII ст. замковий палац.
Місцеві жителі вірять, що одразу після спорудження фортеці мур дав тріщину. Тоді місцеві знахарі порадили замурувати в нього живу дитину. Подейкують, якщо прийти ввечері й притулити вухо до стіни, чути дитячий плач.
Переповідають, гетьманський рід Язловецьких вимер протягом трьох століть. Гієронім Язловецький вів розгульний спосіб життя, часто викликав дівчат до фортеці. Якось католицький священик прийшов до нього, щоб напоумити. Та над словами панотця посміялися і навіть обстригли йому бороду. Священик прокляв цей рід.
У селі Невицьке біля Ужгорода занепадає замок ХІІІ ст. Він унікальний тому, що його не перебудовували від Середньовіччя.
Рештки мурів розташовані на горі вулканічного походження біля сіл Невицьке та Кам"яниця. Археолог Олександр Дзембас каже, що досі невідомо, який вигляд мала фортеця.
— Десь по європейських архівах має бути хоч якась середньовічна гравюра, — припускає. — Але для цього треба їхати у Відень та інші міста. Замок не має господаря. У радянські часи його назвали руїною, тому юридично не оформили. Міжнародні фонди готові інвестувати гроші, але не мають із ким укласти угоду.
До 2000 року на території замку були непролазні хащі.
— Волонтери розчистили все, — говорить Дембас. — Тепер щороку сюди приходять 100–150 тисяч туристів.
За радянських часів облаштували обласну психіатричну лікарню
У центрі селища Олика Ківерцівського району Волинської області розташований замок давнього литовського роду Радзивіллів. Мистецтвознавці називають його українським Лувром.
Замковий комплекс розкинувся на 2 га. Він утворений насипними валами з чотирма кутовими бастіонами. Подвір"я забудоване цегляними корпусами — дво-, три— і 4-поверховими.
За радянських часів у них облаштували обласну психіатричну лікарню N2. Нині тут лікують понад 300 душевнохворих. Працюють 500 жителів Олики.
Жовта штукатурка приміщень замку осипається. Мури поросли мохом, подекуди — деревцями.
Замок в Олиці почав споруджувати Микола Радзивілл 1558 року.
Останній прямий нащадок князя Домінік Радзивілл помер 1813-го. Він був полковником наполеонівської армії. За участь в антиросійській воєнній кампанії його позбавили можливості користуватися маєтком в Олиці.
— Інститут "Західпроектреставрація" підрахував, що на відновлення замку треба приблизно 32 мільйони гривень, — розповідає Василь Ворон з управління культури і туризму Волинської облдержадміністрації.
Зараз ремонтують один із корпусів палацу, який лікарня не використовує. Вклали 500 тис. грн обласних коштів.
— Ми сподіваємося, що в перспективі психіатричну лікарню відселять у нове приміщення, — говорить Ворон. — Воно може бути збудоване в цьому ж селищі.
Кілька років тому нащадки роду побували-таки в Олиці. Побачивши палац, княгиня гірко заплакала, пожертвувала $20.
— Хтось із Радзивіллів залишився живим, — продовжує Василь Ворон. — Знаю, що вони мають родинні зв"язки із кланом Кеннеді.
На пагорбі селища Клевань Рівненського району розташований замок XV ст. За його мурами збереглися дві п"ятикутні муровані вежі, три флігелі.
У дворі — купи сміття, уламки скла, керамічної плитки та дерева. Вікна розбиті, стіни облуплені.
— Там небезпечно ходити. Може й підлога провалитися під ногами, — застерігає 22-річний Іван Поліщук, місцевий житель. — Тут часом збирається молодь і напивається. Малюють на стінах фарбою матюки й різну дурню.
Споруду побудував 1475-го луцький князь Федір Чарторийський.
За радянських часів тут діяв пересильний пункт Народного комісаріату внутрішніх справ. Потім сюди перевели школу механізації, а згодом — лікувально-трудовий профілакторій для алкоголіків.
1988 року замок спорожнів і почав руйнуватися. Фахівці кажуть, на первісну реставрацію потрібно щонайменше 10 млн грн.
Минулої зими повз Клевань проїжджав президент Віктор Ющенко. Замилувався руїнами і зупинив кортеж, щоб оглянути замок.
Палац Фредрів-Шептицьких реставрують студенти
Палац родини Фредрів-Шептицьких у селі Вишня Городоцького району Львівщини відновлюють українські і польські студенти.
— Жодної копійки обласних коштів, — каже Тарас Возняк з обласної ради. — Ми координуємо, Краківський політехнічний робить проект, залучає меценатів. П"ятикурсники "Львівської політехніки" зробили обміри і реставрували одну кімнату.
У двоповерховій будівлі з 12 га парку 70 років розміщується ветеринарний коледж аграрного університету.
— Люди дивуються, що у фойє історичного маєтку висять стенди зі способами розмноження рогатої худоби, — каже директор коледжу Дмитро Клебан, 53 роки. — Як будуть гроші на реставрацію усього палацу, ми готові забратися у новий наш корпус.
У маєтку жили українська родина Шептицьких та польська Фредрів. Дід Андрія Шептицького граф Олександр Фредро був польським комедіографом. Його донька Софія, мати патріарха, одружилася з Іваном Шептицьким з українського роду.
При реставрації керуються щоденником Софії Фредро. Вона описує меблі, де які картини висіли.
Леся МЕЖВА
3 
1
Коментарі