На кладовищах Тернополя на могилах, де похований один небіжчик, встановлюють пам"ятники на двох або навіть трьох покійників. Таким чином родичі померлих ще при житті намагаються забронювати для себе місце на цвинтарі.
— Дід помер 1999 року, — каже Ірина Бєлякова, 31 рік. — Біля його могили ми відразу зайняли три місця. Через чотири роки померла бабуся, поховали її біля дідуся. А коли вільних місць на кладовищі почало бракувати, відійшов у вічність тато. Добре, що в нас залишалася "заброньована" ділянка. Інакше ховали би його далеко від центрального входу, окремо від родичів. А в нас заведено, щоб померлі родичі лежали поряд.
Вільних місць на міському кладовищі, закладеному 20 років тому поблизу села Підгороднє, майже не залишилося. Дві третини ділянок зарезервовані за живими. Хто не має де поховати родича — везе на сільський цвинтар на малу батьківщину.
Така ж ситуація і на старому тернопільському кладовищі — Микулинецькому.
— Поодинокі захоронення тут здійснюють лише з дозволу виконкому міськради, — каже Зиновій Йордан, 58 років, заступник начальника міського департаменту житлово-комунального господарства. — На Микулинецькому кладовищі ховають відомих людей. Нещодавно тут знайшов спочинок художній керівник Тернопільського драмтеатру Михайло Форгель, торік — народний артист України Мирослав Коцюлим.
Микулинецький цвинтар планують розширити. На окремій земельній ділянці розмістять сімейні гробівці. Склепи за 9,5–15 тис. грн уже замовили 158 городян. Городяни не просять перепоховати у нові гробівці померлих раніше членів родини.
Дві третини ділянок зарезервовані за живими
— Утім, якщо будуть побажання, то й такі послуги надаватимуть, — каже Зиновій Йордан. — Потрібна лише довідка з санепідемстанції та погодження з міськвиконкомом. Склепи будуватимуть лише фірми, що матимуть ліцензії.
Міська влада шукає вільні ділянки для нового міського кладовища. Приглядаються до землі поблизу львівської траси та в мікрорайоні Кутківці. Тим часом на цвинтарі у Підгородньому демонтують огорожу й ріжуть дерева, вивільняючи територію під нові могили. Із сільрадою домовляються про виділення під кладовище додаткової земельної ділянки.
— Раніше міський цвинтар планували облаштувати в селі Драганівка, за шість кілометрів од Тернополя, — згадує Зиновій Йордан. — Але місцева сільрада відмовила.
Брак місця на кладовищах змушує будувати крематорії. Про такі наміри вже заявили львівські та рівненські чиновники. У столиці ж крематорій діє вже кілька десятків років. Натомість у Тернополі не готові навіть обговорювати це питання.
— На Західній Україні існує традиція ховати покійників без кремації, — каже Зиновій Йордан. — Побудова крематорію обійдеться у немалі гроші, а з його послуг користати не захочуть.
"ГПУ" попросила прокоментувати ситуацію міського голову Тернополя Романа Заставного, 34 роки:
— Облаштування нового кладовища виявилося складною справою. У нас були переговори з ближніми до Тернополя селами, щоб вони виділили нам територію, а ми їм, відповідно, видали якусь компенсацію. Поки що згоди не досягнуто. Я б сказав, питання стоїть гостро, але не критично. Цю проблему треба вирішити так, щоб не повертатись до неї за рік-два, а бодай через десятиліття-друге.
Назбирують 40 тисяч гривень
Щороку на облаштування кладовищ Тернополя городяни жертвують по гривні. Назбирується близько 40 тис. Грошей вистачає на часткове облаштування цвинтарів, знесення аварійних дерев, упорядкування могил жертв сталінських репресій, січових стрільців.
На утримання кладовищ міська рада щороку виділяє близько 200 тис. грн — на прибирання території, вивезення сміття, зарплату працівникам.
— Цих коштів на все не вистачає, — каже Зиновій Йордан. — Тернополяни скаржаться, що старі дерева руйнують пам"ятники.
Місце під звичайне поховання на цвинтарях Тернополя городяни отримують безплатно. Платні лише ритуальні послуги: викопати могилу вручну — 118 грн, за допомогою техніки — 92,3 грн, надання катафалка — 97 грн.
2 
1
Коментарі