На відправу в церкві села Калинівка Яворівського району Львівщини зібралися самі жінки — моляться, часом схлипують. 53-річна Ірина Матіїв стоїть біля входу. Вона начальник вузлового зв"язку в Яворові й головний організатор урочистих зборів поштарок.
— Ми вже тринадцять років збираємося на День матері, — пошепки розповідає пані Іра. — Листоноші — як матері для старих людей, що живуть на хуторах. Приносять їм ліки, хліб із магазину, олію, сіль. Я вам скажу: будь-хто в нас робити не буде. Зарплата мізерна, а находитися треба ого скільки. Та ще й із кожним душевно поговорити.
На пані Ірині скромна шовкова блузка, чорна поліестрова спідниця. Священик кличе її прийняти квіти — у подяку за тяжку роботу. Жінка швидко дістає з сумки гребінець й одним махом розчісує коротку завивку на голові. Руки від хвилювання тремтять. Пані Ірина теж колись розносила пошту по селах. Кожен день 20 кілометрів долала. У дорозі, щоб не було сумно, наспівувала пісні, придумувала вірші.
— Я знаю, який тяжкий хліб у тих жінок. Хочеться щось зробити для них. Ще як Кирпа жив (колишній міністр транспорту. — "ГПУ"), обіцяв усім ровери.
Омріяні велосипеди листоноші таки отримали. Правда, на 125 поштарок у районі лише 11. Саме стільки прийшло гуманітарною допомогою з Голландії. Подарунки поділили по-чесному — між листоношами, які мають найбільше дітей.
— Я вам зараз точно скажу, скільки в нас багатодітних, — каже начальниця й виймає з дерматинової сумки аркуш. — П"ятдесят шість сімей мають троє дітей. Десять — четверо. П"ятеро дітей мають п"ять сімей. Семеро — одна і дев"ятеро — одна. А найбільше дітей має Марія Явна — одинадцятеро. За нею ми спеціально машину зранку відправляли, бо живе далеко.
Ще як Кирпа жив, обіцяв усім ровери
Марія Явна, 48 років, тримається осторонь. Низька ростом і дуже худа. Чорний одяг ще більше це підкреслює. Руки склала на животі. Каже, хоч і приїхала, але їй не до свята.
— Їсти треба було зварити, на полі купа роботи. Ще й корова вночі розродилася, — пояснює.
На День матері діти Марії вітають її скромно — листівкою. Інколи дарують квіти.
— Найменша донька вже шось приготувала, — жінка трохи повеселішала. — В школі робили якісь відкритки. А так, хіба шо зяті можуть квіти принести. А шо мені треба старій? Маю нині свято, та й вистачить.
У кілька заходів два легкові автомобілі та один старий "уазик" із надписом "Пошта" везуть людей у село Іваники до пам"ятника письменникові Юрію Липі. Його поштарі вважають своїм героєм. Перші конверти, які розійшлися по світі з яворівського вузла зв"язку, були саме із зображенням Липи.
Після промов усіх запрошують до лісу на забаву. У невеличкому шалаші накритий стіл. На стінах образ, де Ісус Христос вручає апостолові Петру ключі від раю, а ще портрети Степана Бандери, Віктора Ющенка і В"ячеслава Чорновола. Хто із листонош не вміщається, гоститься просто неба — там теж змайстровані столи. Кілька жінок дорізають м"ясне, квашені огірки, свіжі помідори, сир. Одна листоноша, що живе недалеко, побігла додому варити картоплю. З автомобіля лунає гучна музика. Білозір чергується з українськими романсами Малініна.
— Ні, ми не скидалися, — каже Марія Іванівна. — Хто що міг, те і приніс. Ми ж цілий рік готуємося до Дня матері. Трохи грошей виділила пошта. Я спекла свій коронний пиріг з бульби та гречки... Галюсю, ти маєш ніж, ріж ковбасу скоро, бо люди вже чекають, — гукнула до когось і побігла.
Традиційно гулянка триває до пізнього вечора. Після застілля всі йдуть до танцю. Через брак чоловіків жінки запрошують жінок. А поміж тим сидять на лавках й оповідають про своє.
3 
1
Коментарі