У вихідні на проспекті Свободи перед Львівською Оперою збирається понад сотня гравців у шахи, шашки, нарди, доміно та карти. Приходять переважно пенсіонери. Лавки встеляють аркушами картону, приносять із собою кріселка.
Славко Кучерась, 45 років, Богдан Федина, 65 років, Володимир Лозинський, 67 років, і Генрих Хмись, 76 років, стукають кісточками доміно.
— Почали грати, як тільки сонечко пригріло, — чоловік ховає порожню коробку в кишеню. — Я тут щодня, коли погода. А хлопці підходять, коли можуть. Славко — лише у вихідні.
— Граємо на виліт, — каже наймолодший з компанії. — Хто підходить до лавки, того й беремо до гри. Починаємо десь перед 12-ю і так до шостої години вечора. На гроші? Та ні... — стенає худими плечима. — Так, зустрітися, побалакати.
— То та компанія зліва на гроші грає. Ми ж для задоволення, — потер рукою неголену щоку Богдан Федина.
На лавці поруч п"ятеро чоловіків схилилися над шахами. Миршавенький дідок стежить за часом. Підняв очі, зауважив фотографа й одразу пригрозив кулаком.
— Топай отсюда, — відрізав. — Нам реклама не нужна.
Четверо його компаньйонів навіть голів не підвели. Кажуть, за день тут можна виграти до сотні гривень за день.
2 
1
Коментарі