Кажуть, вода із солоних озер у селищі Солотвино на Закарпатті має лікувальні властивості. Сповнена бажання оздоровитися, я вирушила до "українського Мертвого моря".
Солотвино лежить на самому кордоні з Румунією. На автобусній зупинці місцеві жителі навперебій пропонують приїжджим кімнати — від 15 до 500 грн за добу. Двоє замурзаних хлопчаків тягнуть мене за руку:
— Есть комната на двоих за 15 гривень.
— Не слухайте — там кількадесят людей на один душ і туалет, — радить 35-річний Ігор з Івано-Франківська, який у Солотвині відпочиває четвертий день і прийшов зустріти з автобуса знайомих.
У селищі старі халупи межують із величезними особняками. Пристойне помешкання далеко від озер коштує 25–30 грн з людини. За 60 грн я знайшла маленьку кімнатку з віконечком угорі — біля самого пляжу на базі відпочинку "Дачія". Як і всюди в Солотвині, вигоди на вулиці. На всіх постояльців одна літня кухня, одна плитка з трьома конфорками, каструля та сковорідка. Біля кухні — вимуруваний мангал для шашликів. Поряд — номер-люкс із усіма зручностями за 250 грн.
— Зате наша база біля найкращого озера, — хвалиться власниця пансіонату 53-річна румунка Марія.
Розмовляє ламаною українською. Одягнена в літній спортивний костюм синього кольору. Увесь час зустрічає новоприбулих і показує їм кімнатки.
За 60 гривень я знайшла маленьку кімнатку з віконечком угорі
— Наше озеро утворилося сто років тому на місці заваленої соляної шахти, — розповідає. — Солоність води досягає тридцяти процентів. Тут лікують багато болячок. Хто не може робити — буде робити, хто не може народжувати — буде народжувати. У Солотвині є п"ять озер. Одне з них — штучне, у нього спускають воду із шахти. Наше ж найтепліше — на дні б"ють термальні джерела.
На пляжі з десяток людей. Купаються, засмагають, копирсаються в лікувальному намулі. Довкола розкидані порожні пластикові пляшки, шкурки кавунів, шматки паперу. Сміття плаває і в озері. Відпочивальники вибирають місця, де чистіше.
— За що я плачу гроші? — дивується 33-річний Віталій Книш із Києва. — Зупинився з сім"єю в пансіонаті по 100 доларів за добу. Привезли 5-річного сина — у нього дерматит, а в озеро страшно заходити.
На засмаглій шиї світиться золотий ланцюжок, на руці — масивний перстень.
— Віталику! — виходить з води його дружина Надія, тримаючи за руку сина. — Зніми золото, ще алергію заробиш у цій ропі.
За хвилину мати з сином повністю біліють — проступила сіль.
— Найважче терпіти перше купання, — каже Надія. — Сіль не варто відразу змивати, бо вона — як скарб для шкіри. Поглянь, яка стала в мене гладенька за два дні, — гладить долонею живіт.
Лікувальну грязюку зачерпую рукою з дна. Вимащуюся з ніг до голови.
— Змийтеся через 20 хвилин, — радять старші жінки. — Інакше стягне шкіру. І на серце не накладайте — болітиме.
Після процедури шкіра справді стає оксамитовою.
— Справжні грязі тільки тут, — розповідає Надя. — Це мені хазяйка пансіонату сказала. Хто бере намул трохи далі, маститься звичайнісіньким болотом. Бачиш, та багнюка навіть колір інший має — сірий, а не чорний.
Іду далі від пляжів, у селище. Дорогою натрапляю на стихійні звалища. Гори побутових відходів чи не під кожним парканом.
У Солотвині досі видобувають сіль у двох шахтах. Після 21.00 робітники спускають групи туристів на глибину 416 м — потай від начальства. Півгодинна екскурсія коштує 20 грн з людини. Повітря в шахті — цілюще для хворих на бронхіт та астму. 100 м вище розташовані підземні палати Української алергологічної лікарні для астматиків.
Місцеві рекомендують подивитися музей родовища солі. Але до нього треба йти через величезне сміттєзвалище, сморід від якого розноситься на десятки метрів.
— Сміття із селища не вивозять уже давно, — бідкається господиня "Дачії". — Ми вже десятки разів просили владу зробити щось. Власники турбаз навіть готові самі давати гроші, аби лиш озера чистили і сміття вивозили.
Сміття викидають власники турбаз
— Проблема із вивезенням сміття в Солотвино з"являється під час курортного сезону, — коментує ситуацію голова Тячівської районної ради Василь Кушілка, 46 років. — Винні бізнесмени, які повідкривали там купу баз відпочинку. Ніхто з них не хотів укладати угоди із місцевими комунальниками на вивіз відходів. Їм легше викидати непотріб на стихійні смітники.
На початку серпня Солотвинська селищна рада уклала договір із місцевим підприємцем, який займеться очищенням смітників. Вийшло розпорядження голови Закарпатської ОДА, яке зобов"язує усіх власників турбаз сплачувати кошти за очистку території й обладнати біля своїх приміщень великі баки для сміття. Ми всіх попередили, якщо цього не зроблять, то наступного року бази позакриваємо.
2 
1
Коментарі
2