Так уже повелося: люди закохуються, одружуються, аби бути разом, і мріють, аби світ їм усміхався устами їхньої дитини, яка сповнює життя новим сенсом. Але, на жаль, буває так, що радість материнства та батьківства стає неможливою через безпліддя. Чому багато жінок не можуть стати матерями? Що робити тим, кому медики визначили страшний діагноз — безпліддя? Відповіді на ці та інші болючі для значної частини суспільства запитання дає Стефан Володимирович Хміль — лікар вищої категорії, заслужений діяч науки і техніки України, доктор медичних наук, професор кафедри акушерства і гінекології, директор "Клініки професора Стефана Хміля".
Стефане Володимировичу, яку пару можна вважати безплідною і як часто це трапляється?
— Безплідною подружньою парою є та, в якої за бажання мати дитину, при активних статевих стосунках без використання контрацептивних засобів зачаття не настає протягом дванадцяти місяців. Сьогодні 15–20 відсотків подружніх пар — безплідні; не може завагітніти кожна п"ята-сьома жінка. Його поділяють на чоловіче, жіноче та змішане. З"ясовано, що у 45 відсотках випадків це пов"язано з безпліддям чоловіків і в 45 — жінок, у 10 відсотках випадків причиною безпліддя є імунологічна несумісність. Проте на сучасному етапі розвитку репродуктивних технологій багатьом парам, що їх раніше вважали безплідними, медицина може допомогти.
Які фактори найчастіше призводять до безпліддя в жінок?
— За даними Всесвітньої організації охорони здоров"я, виявлено близько 20 причин жіночого безпліддя. Часто воно є результатом розладу ендокринної функції яєчників, щитоподібної залози, наднирників, гіпофізу, що призводить до порушення дозрівання яйцеклітини. Це зустрічається в 40 відсотках випадків. Причиною безпліддя нерідко є перенесена позаматкова вагітність, аборти, злуковий процес у маткових трубах, який виникає після запалення, перенесених оперативних втручань і призводить до їх непрохідності. Останніми роками серед причин безпліддя збільшилась роль таких захворювань, як ендометріоз, фіброміома матки, кісти кістоми, вади розвитку жіночих статевих органів.
А що стосується чоловіків?
— Тут теж можуть бути різні причини, їх на сьогоднішній день налічують біля 16. Бездітність може бути наслідком перенесеного запального процесу, травм, інфекційних захворювань у дитинстві (епідемічний паротит), а також отруєння алкоголем, хімічними сполуками та гормональних порушень. Це своєю чергою спричинює відсутність у чоловіків достатньої кількості повноцінних сперматозоїдів і зниження їх активності та рухливості. На жаль, нерухомі або слаборухомі, морфологічно змінені сперматозоїди мети не досягають. Донедавна цю проблему вважали нерозв"язною, і чоловік не міг стати батьком. Сьогодні існують нові підходи до усунення чоловічого безпліддя, і в багатьох чоловіків є можливість зачати дитину. Слід зауважити, що не варто займатися лікуванням надзвичайно низьких показників спермограми, оскільки воно неефективне, а варто вдаватися до екстракорпорального запліднення. Лікуванню піддаються незначні відхилення сперматозоїдів від норми за кількістю й рухомістю.
Безплідною подружньою парою є та, в якої за бажання мати дитину, при активних статевих стосунках без використання контрацептивних засобів зачаття не настає протягом дванадцяти місяців
Що робити, коли всі способи лікування безпліддя вичерпано?
— У такому разі використовують сучасні репродуктивні технології, що допомагають зачати дитину багатьом парам, безплідність у яких вважали невиліковною. Раджу тим подружжям, процес лікування яких триває роками, звертатися до клінік, де використовують сучасні репродуктивні технології, а лікарям — не затягувати процес лікування і направляти таких пацієнтів до відповідних закладів. До допоміжних репродуктивних технологій належить методика інсемінації спермою чоловіка чи донора, екстракорпоральне (так зване штучне) запліднення, донація яйцеклітин. Хочеться застерегти, що нічого неприродного в процесі лікування немає. Медицина лише допомагає природі зробити те, що їй не під силу в даному разі.
Які показання до внутрішньоматкових інсемінацій та екстракорпорального запліднення?
— Внутрішньоматкова інсемінація — це введення спеціально обробленої сперми в порожнину матки жінки під час овуляції. Процедура є доволі доступною у фінансовому плані. Проводиться при шийковому факторі безпліддя, незначних порушеннях у спермограмі (аглютинація, агрегація сперматозоїдів). Донорська сперма використовується для внутрішньоматкової інсемінації за відсутності сперматозоїдів в еякуляті чоловіка. Показаннями до екстракорпорального запліднення є трубний фактор (непрохідність маткових труб або знижена їх функціональна здатність), знижений оваріальний резерв яєчників жінки (вік більше 35 років, після оперативних втручань на яєчниках), ендометріоз, відсутність ефекту від традиційних методів лікування безпліддя, чоловічий фактор, а також безпліддя нез"ясованого генезу тощо.
Відомо, що такі заклади є в Києві. Лікування в них потребує значних коштів. Чи можна зарадити проблемі безпліддя в інших містах?
— В Україні сьогодні існує мережа медичних закладів, де після попереднього обстеження та підготовки фахівці проводять екстракорпоральне запліднення. Таке здійснює і наш лікувальний заклад "Клініка професора Стефана Хміля". Ми проводимо повний цикл екстракорпорального запліднення (IVF та ICSI), маємо для цього достатньо досвіду та високоякісну медичну апаратуру. Всі наші спеціалісти пройшли стажування в центрах репродуктивної медицини України, в клініках Москви, Польщі та Франції, в нас є фахівці, які раніше працювали в інших клініках репродуктивної медицини України, мають великий досвід роботи.
Отож раджу всім подружнім парам, перед якими постала проблема безпліддя, не розчаровуватися й не зволікати, а звертатися до високопрофесійних спеціалістів, які допоможуть пізнати радість материнства й батьківства.
Наша клініка розташована у Тернополі на вулиці Митрополита Шептицького, 1б. Телефон: (0352) 43 12 07;
e-mail:[email protected], www.klinika.te.ua
1 
1
Коментарі