Дві години з життя львівського автовокзалу

 

— Я останній раз предупріждаю. Будете мені сідєнья в автобусі різати і туда сігарєти ховати — висажу посеред поля, — каже 13 січня о 8.40 водій автобуса Львів — Перемишль до жінок у болоньєвих куртках із великими сумками на автовокзалі на вул. Стрийській. "Ікарус" вирушає о 9.00 з другої платформи. На день здійснює чотири рейси.

— Я не маю здоров'я то ладнати і зашивати. А польські таможеніки мені язву проїли з вашим товаром.

Автобус старий і розбитий. Крісла пошарпані, обшивка салону порізана. Квиток коштує 60 грн.

— Та ви шо, пане шофер, у нас і за пазухою місця вистачить на сігарєти, — сміється білява жінка. Темне коріння волосся відросло на кілька сантиметрів. Дістає з великої картатої сумки термос, наливає в пластикові стакани чай, роздає пасажиркам, пригощає водія.

— Йой, пане шофер, зачекайте, ми з дівчатами в туалет збігаємо, — кричить за кілька хвилин білявка. — У вас є гривні? Бо я вже всі на злоті поміняла, — звертається до подруг. — Нє, 1,5 мало. 2 гривні треба. Там осінню поставили нові умивальники, сушки для рук. І ціну зразу підняли.

На території вокзалу 10 перонів.

— Прошу пана, а з якої платформи на Ворохту автобус, — звертається літня жінка до сивого водія. Той протирає великою ганчіркою лобове скло. — Бо ніде нічо не написано. Хоч би якісь таблички на перонах розвісили.

— У вас на квитку, пані, написано. Он дивіться — шоста платформа, — шофер читає.

— Ой-ой, та там так дрібнесенько.

На четвертому пероні курить студент Петро Мусійчук, 20 років. Недопалок кидає на землю.

— Тобі шо, пацан, важко в урну викинути, он за 2 метри перед тобою, — підходять двоє міліціонерів. Той мовчки підбирає недокурок.

— Які вони далекоглядні, бляха,— Петро косо дивиться услід правоохоронцям. — Он перед їхнім носом цілодобовий клуб гральних автоматів — то їм засліпило. А тут в мусорнік не попав — налетіли, як коршуни, — спльовує на землю, сідає в автобус Львів — Долина.

Біля перонів напівколом невеликі магазини та кіоски. Там продають солодощі, газовані напої, хот-доги. Біля вагончика із надписом "Турецький донер" тупцяють двоє хлопців. Підходить третій у чорному пальті.

— А що це таке — донер? — питає.

— Тіпа шаурми, з курячим м'ясом, але не таке гостре, 18 гривень коштує, — пояснюють. — Є хот-доги по 8. А хоч нормально поїсти — йди в "П'яте колесо" (кафе на першому поверсі термінала. — "ГПУ"). За 30 гривень замовиш і перше, і друге.

Зал очікування на другому поверсі. Тут 15 дерев'яних лав.

Об 10.40 у двері кімнати матері й дитини стукає Ірина Матюшик, 25 років.

— Хотіла малій памперси поміняти, бо ще їхати у Луцьк 3 години, — каже. — Кімната зачинена. У віконці довідки не знають, коли відкриється.

Із 4.30 до 22.00 працює медпункт. Медсестра міряє тиск літній жінці в чорному капелюшку.

— Пасажири часто звертаються, — розповідає. — Голова болить, тиск скаче чи живіт скрутило. Ліків багато не маємо, але через дорогу — аптека. Кажемо людям, що треба купити. Іноземці-діабетчики приходять до нас, щоб інсулін зробити. А наші люди то в туалеті колють.

— Іноземці на нашому вокзалі довго не затримуються. Приїхали, взяли таксі — й у справах у місто. Для них наш вокзал убогий дуже, непривабливий, — говорить Дмитро, адміністратор готелю "Меркурій" на другому поверсі. Найдешевший номер коштує 220 грн, люкс — 350 грн.

Найпопулярніші міжнародні рейси від автовокзалу — до Польщі, Чехії, Угорщини, Німеччини та Італії. О 10.50 біля кас, де продають квитки за кордон, стоять двоє. Підприємець Олександр Ткачук, 29 років, бере два квитки до Праги по 550 грн.

— Точно 20 січня буде автобус на Чехію? — перепитує в касира. — Бо я торік попався. Їхав 2 січня, була заметіль і автобус не пустили. Віза пропала й гроші втратив.

Львівський автовокзал планували повністю реконструювати до Євро-2012. Він розташований за кілометр від новозбудованого стадіону.

— 2009-го ми подали проект реконструкції на розгляд в управління архітектури міської ради. У терміналі хотіли зробити готель на 500 місць, офісні приміщення, заклади громадського харчування, конференц-зал. Але нічого не затвердили, — розказує 29-річний Орест Жехович, директор компанії "Гал-Всесвіт". Ця фірма орендує приміщення. — Мотивують це тим, що вокзал — пам'ятка архітектури, яку не можна переробляти. Торік ми хотіли поставити нові гідроізоляційні накриття над платформами та оновити фасад. Також не отримали погодження.

×