Замість того, щоби труїти щурів, 70-річний самітник Дмитро Теслюка підгодовував їх. Жив дід на хуторі, віддаленому від села Глибока Долина на Рівненщині, у напівзруйнованому будинку. Навіть печі не мав, узимку зігрівався біля розкладеного на долівці вогню.
Дід Дмитро часто оповідав односельцям, що панічно боїться пацюків. Мало не щодня він чимчикував до сільського млина та випрошував кілька жмень осипки з помолу зерна. Вдома розсипав її по долівці — щоби пацюки вночі не рухали його.
Зникнення Дмитра Теслюка першим зауважив 35-річний війт Петро Шелест — дід не прийшов до сільради отримати пенсію. Відтак голова запряг коня й рушив на віддалений хутір.
— Коли я зайшов у хату, мені мало волосся не повилазило, — каже Петро Шелест. — Пацюки розбіглися, а старий лежав на долівці, геть пошматований.
Вочевидь, дід Дмитро помер своєю смертю, а знахабнілі пацюки потроху обгризли свого годувальника.
— Як дід мав силу, то частенько приходив допомагати, — згадують про Дмитра односельці. — Люди давали йому кілька гривень, бараболю, молоко, аби мав що їсти. Горілки старий не пив — казав, що вік не дозволяє.
3 
1
Коментарі