понеділок, 16 вересня 2013 06:45

"Церква починає нагадувати перукарню"

Автор: Фото з особистого архіву Тараса Антошевського
  Директор Релігійно-інформаційної служби України Тарас Антошевський: ”Священики не завжди підтримували кандидатів, які живуть по-християнськи. Найчастіше — ”грошові мішки”. Їхні пожертви нічим не відрізняються від підкупу”
Директор Релігійно-інформаційної служби України Тарас Антошевський: ”Священики не завжди підтримували кандидатів, які живуть по-християнськи. Найчастіше — ”грошові мішки”. Їхні пожертви нічим не відрізняються від підкупу”

Керівництво греко-католицької церкви готує інструкцію для священиків, у якій розпише, як поводитися перед виборами. Під час минулих кампаній отці на Львівщині неодноразово займалися політичною агітацією.

— Деякі кандидати фотографувалися з Блаженнійшим Любомиром Гузаром, — розповідає директор Релігійно-інформаційної служби України Тарас Антошевський, 40 років. — Потім використовували ті знімки — мовляв, кардинал підтримує того кандидата. Хоча він про це й не підозрював. На передвиборних мітингах у Золочівському районі священики відкрито агітували. На жаль, не завжди підтримували кандидатів, які живуть по-християнськи. Найчастіше — "грошові мішки". Їхні пожертви нічим не відрізняються від підкупу. Перед виборами деякі кандидати активно возили на прощу. Священиків — за кордон, простих людей — до Зарваниці, Гошева. На наступних виборах такого не мало би бути.

У Добромилі Старосамбірського району греко-католицький та православний священики ворогують. Місцевих налаштували одне проти одного. Чи часто трапляються міжконфесійні чвари?

— Років 20 тому таких явищ було багато, тепер поодинокі. Нарешті люди порозумілися. У Стрийському районі православний священик зі своєю громадою перейшов до греко-католицької парафії, з якою перед тим конфліктували. Прихожани різних конфесій одне одному допомагають будувати храми. Буває, що між собою ворогують представники однієї конфесії. У Жовківському районі священик обслуговував кілька храмів. З'явився новий отець, у того забрали одну з парафій. То він не пускав парафіян конкурента на цвинтар ховати родичів. В одному мікрорайоні Львова священик намагався контролювати похорони на місцевому комунальному кладовищі. Дозвіл на поховання в нього коштував 500 доларів. Допомогло втручання чиновників райадміністрації.

Чи правильно, що у церкві є прейскурант цін?

— Це негарно, бо церква починає нагадувати перукарню. Людина за розцінками вирішує, куди йти. Як правило, ціни на послуги диктує хтось із прислуговуючих у церкві. У вартість входить не лише зарплата священика, а й платня дяку, хористам, за електроенергію. Деяким парафіянам це зручно. Вагаються, аби дати не замало, не забагато.

Свого часу я розпитував у священика, як складають прейскурант. Той порахував, скільки коштів іде на спиртне на весіллі, де, скажімо, 100 гостей. Від цієї суми взяли третину — таку плату встановили за шлюб. Це ж центральна подія весілля. Люди на алкоголь коштів не шкодують, а на церкву жертвують дріб'язок. Прейскурант має бути не обов'язковим, а рекомендованим. Священик оцінює клієнта. Були випадки, коли парох після похорону віддав гроші рідні, бо бачив, що біда чорна.

Священики отримують зарплату?

— Держава нічого не фінансує. Отець живе на утриманні парафії. Хтось додатково організовує паломницькі центри, хтось пише статті. На будь-яку діяльність священик має отримувати церковний дозвіл.

Але ж більшість священиків не бідують.

— На зборах священиків по машинах видно, хто як живе. Буває, що в селі починають будувати церкву, у той час настоятель ставить будинок. Поблизу Львова церква ще не вийшла за межі фундаменту, як стояв триповерховий будинок отця. Та багато не живуть у розкоші, але про них менше говорять. Знаю одного священика, який має шестеро дітей, живе у селі, де до церкви ходять 20-30 бабусь, дружина — учитель. Він завжди щасливий та усміхнений. Інший довгий час із п'ятьма дітьми жив у комунальній квартирі. Буває, що священики всиновлюють дітей.

У Городоцькому районі священик прописався в будинку при церкві. Місцеві бідкаються, що коли прийде новий парох, знову доведеться йому будувати житло.

— І таке буває. Знаю, коли священик приватизував парафіяльний будинок, передав у спадщину онукам. Вони його перепродали комерційній фірмі. На території церкви опинилися чужі. Інколи священикові виділяють землю під реколекційний центр. Натомість там будуються елітні котеджі. Отець пояснює, що прибуток із того буде використовуватися на будівництво реколекційного центру. Але якось не віриться. Гроші в церкві є великою спокусою, з якою не всі священнослужителі можуть упоратися. Але ці люди виходять із нашого середовища, вони не сходять святими з неба.

Зараз ви читаєте новину «"Церква починає нагадувати перукарню"». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі

Голосів: 1
Голосування Як ви облаштовуєте побут в умовах відімкнення електроенергії
  • Придбали додаткове обладнання для оселі задля енергонезалежності
  • Добираємо устаткування та готуємося до купівлі
  • Не маємо коштів на таке, ці прилади надто дорогі
  • Маємо ліхтарі та павербанки для заряджання ґаджетів, нас це влаштовує
  • Певні, що незручності тимчасові і незабаром уряд вирішить проблему браку електроенергії
  • Наша оселя зі світлом, бо ми на одній лінії з об'єктом критичної інфраструктури
  • Ваш варіант
Переглянути