Після теплої зими на городах і полях поблизу села Вікно Гусятинського району Тернопільської області розвелося дуже багато кротів. Десятки селян щодня виходять із сапами на луги, щоб руйнувати кротовиння.

— Як вони мені вже надоїли, то страшне! — 68-річний Олексій Намака б"є сапою по невеличкому свіжому горбику землі, розрівнює його і топче чоботами. Широкою лукою з мотиками в руках розійшлися з чотири десятки жителів Вікна. — Так кроти землю зрили, що в саду біля хати аж дерева похилилися. Ідеш — а ноги провалюються в кротячі ходи. У селі дехто вкопував трилітрові банки біля нір, щоби упіймати їх. То кріт один залізе у слоїк, а другий вже знає, що той у біді, і обминає. От мудра франца! Руками злапати крота не годен — воно таке вертке.

Із кротами борються дідівськими методами.

— У селі біля хат заливали солярку у шпари, то вони вискакували цілими виводками, пищали, як свині, і тікали. Воно хоч сліпе, але знає куди тікати — моментально в землю ховається. А на ранок уже в сусідів повно ям на обійсті. Дехто вкопував навколо дерев рубероїд, дротяну сітку, шифер на півметра в землю пхали. То лише трохи помогло. Краще просто перекопувати ходи між норами, завалювати камінням. Торік одна жінка на краю села обсадила бобом увесь город. То в неї ні одного крота не було. Думаємо, до річки їх припремо, а там хай собі шукають рятунку, — розповідає Намака.

Селянам таки вдалося позбутися кротів на подвір"ях, але сотні цих тварин понищили луки.

— Ви киньте оком на луг — то десь із півтисячі тих куп кротячих, — бідкається 74-річний Стефан Сарабун. Дідок сперся на держак сапи і перепочиває. — Раніше була долина зелена, паша така, що самому їсти можна, корови цілий день паслися, а тепер — як після війни, усе в горбах-окопах. А людей то болить, бо нікуди корів вигнати. Попаде яка ногою в кротовиння, зламає — хіба доріжеш на м"ясо. Так було два роки тому в одного господаря.

Шкідника можна відлякати шумом

— Кріт — дуже зажерлива тваринка, за добу з"їдає понад 120 грамів дощових черв"яків, комах, личинок, лялечок, багатоніжок, павуків і слимаків. Якщо вчасно не поїсть, то через 17 годин загине, — розповідає викладач кафедри ботаніки біологічного факультету Волинського держуніверситету Андрій Толочко, 35 років.
У квітні кроти народжують 3–9 малят і найактивніше риють землю в пошуках поживи. Кротячі лабіринти сходяться до гнізда під деревом, пеньком чи будинком. Тварини риють тунелі переважно у вологому ґрунті. Купки землі з"являються в геометричній послідовності — на однакових відстанях одна від одної, утворюючи чіткі прямі лінії. Довжина прокладених за добу тунелів може сягати 700 м. У літню спеку кріт пробігає щодня майже 20 км.
Живуть кроти до 6 років. Помирають у тій же землі, де народилися. Тому вивести крота з його ділянки не можливо — не втече, доки не загине.
Відлякувати кротів можна порожніми пластмасовими пляшками із вирізаними крильцями по боках. Цей саморобний пристрій настромлюють на палицю. Коли дме вітер — утворюється шумовий ефект, якого тварина боїться.

Роман ЖИЖАРА

×