Черепиця із пластикових пляшок та поліетиленової плівки — новина для Західної України. У Привільному Дубенського району Рівненської області цю технологію п"ять місяців тому запровадив 48-річний підприємець Самвел Асатрян.
Невеличкий цех розташований в одному з колишніх колгоспних приміщень. Колгосп давно розпався, а село велике — майже дві тисячі жителів. Люди сидять без роботи.
Відшукати виробництво дуже легко — ще здалеку видно купи різноманітного пластикового непотребу. Підходимо ближче. Робітники щось сортують. Назустріч виходить чоловік у шкіряній куртці — власник підприємства. Самвел Асатрян запрошує до цеху, щоб усе побачити на власні очі.
Виробництво починається із сортування пластикових пляшок. Далі сировину подрібнюють і плавлять при температурі 230 градусів.
— Бачите, як із печі виповзають симпатичні "ковбаски", — розкриває таємниці Асатрян, — а далі — під важкий прес. Потім робітники обрізають усе зайве, і виходять рівненькі, акуратні плитки.
Процес виявляється не таким уже і складним. До вторинної сировини додають іще й пісок — для міцності та ваги.
— Виготовлення полімер-піщаної черепиці прийшло до нас із Росії, — розповідає господар. — Я відразу вхопився за нову ідею. Спеціальне обладнання закупив у житомирської фірми — єдиної в Україні, що впроваджує цю технологію. Тепер експериментуємо з кольором, формою. Поволі виходимо на конвеєрне промислове виробництво.
Робітники заробляють по 500—600 грн
Цех невеликий: чотири станки та прес. Аби дати всьому лад, потрібно 12 робітників. Поки що працює вісім.
Підприємство Асатряна щомісяця може "з"їдати" по 10 т пластикових відходів. Ще недавно було проблемою, куди подіти використані пляшки та кульки. Підраховували, скільки грошей затрачати на їх утилізацію. Нині ж у Рівному процвітає потужне підприємство, яке закуповує, а потім продає полімерне сміття.
— Сировина для виготовлення черепиці останнім часом подорожчала, — каже підприємець. — Ціна полімеру несподівано підскочила із 60 копійок за кілограм до 80. Це позначилося на собівартості самого продукту. Наразі, аби вкрити дах черепицею з пластикових відходів, доведеться заплатити по 50 гривень за квадратний метр.
При потужності 120 кв. м черепиці в день, цех виготовляє 30—40. Для будинку середніх розмірів потрібно принаймні 100 кв. м.
Цікавлюся, скільки років прослужить така черепиця. Самвел сміється. Бере кілька плиток черепиці й виходить на вулицю. Кидає під ноги і починає на них підстрибувати. Потім піднімає. Уважно розглядаємо: жодної тріщини.
У міні-цеху планують розпочати випуск спеціальної тротуарної плитки, що має служити десятиліттями. Асатрян хоче у Привільному також відкрити невеликий асфальтний завод.
32-річний Дмитро Заставіцький — старший зміни в цеху. У термостійких рукавицях відправляє оранжеві "ковбаски" під прес.
— Коли я прийшов сюди на роботу, то дуже дивувався: як зі сміття можна щось зробити, — каже. — Такою черепицею я б і собі дах покрив.
Поки цех не вийшов на повну потужність, робітники заробляють по 500—600 грн. Далі все залежатиме від виробітку, пояснює Самвел Асатрян.
4 
1
Коментарі