Щоб перевірити, наскільки щедрі депутати обласної ради, провели експеримент. За легендою, у журналіста вкрали гаманець. Він просить гроші на обід.
6 грудня, 13.00. Депутати розходяться на сесійну обідню перерву. "Свободівка" Ірина Фаріон, 47 років, у червоній сукні та чорному піджаку прямує до виходу. Під рукою тримає червону сумочку. Вона працює на кафедрі української мови в університеті "Львівська політехніка".
— У мене до вас особисте прохання, — наздоганяю її на виході. — Не знаю, чи вкрали в мене гаманець чи просто вдома забув. Грошей не маю зовсім. А зараз обід, їсти хочу. Можете мені дати кілька гривень?
— Скільки? — каже суворо.
— Скільки не шкода.
— Немає питань, — Ірина Фаріон відходить убік, дістає коричневий гаманець із сріблястими написами "Діор". Перебирає довгими нігтями із бежевим лаком 1- та 2-гривневі купюри. Відсуває замок ще одної кишені, дістає сотню.
— Що я вам можу дати в цьому житті? 100 гривень вистачить? — протягує купюру.
Розказую про експеримент. Ірина Дмитрівна голосно сміється.
— Я сама рідко обідаю, бо маю мало часу. Але зараз піду щось перекусити, — каже. — Візьму борщ і легкий салат. Це десь 50 гривень коштуватиме. А вдома варю рис або гречку.
Біля трибуни в сесійній залі в чорному костюмі й темній сорочці стоїть керівник "Свободи" Олег Тягнибок, 43 роки. Розмовляє з однопартійцем. Розказую йому легенду. Він уважно слухає, дає рукою знак зачекати і відходить убік.
— У тебе гривні є? — тихо питає співрозмовника. Той заперечливо махає головою. — Михайло, можна тебе на хвильку, — кличе колегу по партії, депутата Михайла Блавацького, 53 роки. Він заступник директора київської фірми "Альтенерго". — У тебе є гривні?
— Є, — той протягує сотню.
Розказую про експеримент, віддаю гроші.
— Та що ж ти так лякаєш, — сміється Олег Ярославович.
— Бачиш, ми бідним людям помагаєм, — говорить Михайло Блавацький. — Нема проблем. Находим, позичаєм, але даєм. Та ви не шуткуйте більше так.
Після обідньої перерви о 14.00 сесійна зала заповнена наполовину. У задньому ряді читає газету Ярослав Хомин, 49 років, депутат від Української народної партії, начальник стрийського відділення бурових робіт "Укрбургазу". Прямую до нього по гроші.
Ярослав Хомин дивиться спідлоба, мовчки дістає з гаманця 50-гривневу купюру. Щиро сміється, коли чує про експеримент.
— Зазвичай і сам обідаю десь на 50 гривень, — розповідає. — Їм перше, друге, салат. Щось таке надзвичайне не стараюся, бо й так уже нема фігури, — похлопує себе по животу.
"Рухівець" Василь Баран, 47 років, директор Перемишлянського районного центру зайнятості, розмовляє із "регіоналом" Богданом Піхом, 56 років, начальником "Львівської залізниці". Розказую про вкрадений гаманець. Чоловіки переглядаються і лізуть у кишені.
— Дамо? — запитує Василь Баран у Богдана Піха.
Той дістає із кишені дві 10-гривневі купюри з якимись папірцями. У цей час Василь Степанович нишпорить у кишені сірого піджака.
— Кілька гривень — то скільки? — запитує.
— Та скільки можете. 10, 20.
— 100 гривень, — "рухівець" простягає купюру.
Богдан Піх дивиться на свої гроші, ховає їх у кишеню. Повертаю гроші, розпитую про уподобання в їжі.
— Харчуюся супом, кашами. Сьогодні грибний суп їв тут у їдальні, — згадує Василь Степанович. — Заплатив 35 гривень.
Підходжу до "нашоукраїнця" Олеся Старовойта, 46 років. Він працює помічником народного депутата, на засідання їздить маршруткою. Одягнений у светр піщаного кольору.
— Я якби не є меценатом, — знизує плечима. Дістає із чорного гаманця 20 грн. — Для мене нормальний обід у межах 40–60 гривень, — каже після того, як зізнаюся про експеримент. — Дуже люблю чанахи — це перше і друге разом. Посту не дотримуюся.
Петра Пешка, 47 років, із "Фронту змін", наздоганяю у холі. Він власник фірми "Куликівські традиції", торгує ковбасними виробами. Розказую свою історію.
— Нестандартна ситуація, — голосно сміється. — Ви знаєте, я зараз зовсім не маю при собі грошей. Хіба що попрошу у своїх колег. Може так бути?
— Може.
Депутат заходить у сесійну залу. Через 2 хв. виходить.
— Скільки вам треба? — запитує, перебирає в руках 20, 50 і 10 гривень.
— Та скільки не шкода.
— Ви хочете позичити чи щоб я просто дав?
— Та як самі вирішите.
— Я думаю, що 50 вам достатньо буде, — простягає гроші. — Я сьогодні на обід 14 гривень витратив. Їв салат з капусти із клюквою. Тут рядом, у "Кумпелі", сидів. Узагалі, років шість чи сім тому захотів стати іншою людиною, почав вести здоровий спосіб життя. Щоранку пробігаю шість кілометрів, приймаю контрастний душ, роблю зарядку. Перед сніданком випиваю склянку холодної сирої води, то корисно. Снідаю вівсяною кашею. Копченостей і свинини, кетчупів, майонезів взагалі не їм. Відмовився від алкоголю, чаю, кави і сигарет. Вирощую овочі в себе на грядці. Почуваюся щасливою і здоровою людиною.
На виході з облради зустрічаю "ударівця" Івана Горона, 28 років. Він у чорному костюмі, коротко стрижений. Мовчки дістає із кишені 10 гривень.
— Це експеримент? О ні, — розгублюється. — Це насправді мої останні гроші. Я зараз звільнився з роботи, трохи проблеми з фінансами. Працював заступником директора пансіонату "Золотий Лев" (у Брюховичах. — "ГПУ"). За обід сьогодні товариш заплатив. Їли грибний суп і салат.
1 
1
Коментарі