Вулиця Меліораторів в селі Бортниця Дубенського району, що на Рівненщині, належить одразу двом сільським радам — Іванному та Привільному. Через це мешканці уже дев"ять років не можуть приватизувати свої землі. У Бортниці немає сільської ради.
У селі живуть трохи більше двох сотень людей. Майже всі їздять на роботу до райцентру — маршрутки ходять щогодини. Вул. Меліораторів — найвіддаленіша. На ній вісім хатин, живуть 14 людей. Переважно пенсіонери.
— Ми опинилися ніби між двома вогнями. Вулиця одна, а сел два, — зітхає 63-річна Анастасія Джурик з вул. Меліораторів. — От я народилася і життя своє провела у Бортниці. А за новими порядками прописана у селі Привільне.
Жінка розповідає, що раніше уся вулиця повністю була у Бортниці. А коли 1999-го провели перерозподіл колгоспних земель, межі села змінилися. Лівий бік вулиці належить до сільради Іванного, а правий уже називають Привільне-2.
Селянам змінили реєстрацію у паспортах. Це створює певні незручності.
Анастасія Павлівна вийшла на подвір"я годувати курей.
— Буває, що хата і город стоять у різних селах, — жінка показує на поле. — Саджаєш бульбу в Бортниці, а їж у Привільному. Це нічого, але приватизувати землю — велика морока.
Скаржиться, що їй не дають субсидію на газ. Просять спершу приватизувати хату.
— За місяць плачу 72 гривні за газ, а всієї пенсії маю 547, — зітхає Джурик, глибше натягає вовняну кофтину — у хаті прохолодно. — У мене на газу є плитка у кухні та грубка у хаті.
Вологі стіни на кухні сирі, тому чотири кішки господині просяться до вітальні. Вона пускає їх до хати.
Із вул. Меліораторів до Привільного — 7 км дороги, до Іванного — не менше ніж 6 км. Через це селяни часом пропускають вибори.
— Уявіть, усі йдуть голосувати в Бортницю. А мені треба дві години добиратися пішки на свою дільницю, — каже Галина Кіч, 51 рік. — Це ж дурниця! А у мене хворі ноги, тільки інвалідність не дають.
Жінка каже, що тепер листи довго блукають, перш ніж попасти до адресата. Рахунки за світло і газ мусять пересилати з одного відділення зв"язку до іншого. Така сама ситуація і з пенсією.
— Добре, що наша поштарка Люба попереджає, щоб гроші пересилали на Бортницю. Вона сама їх розносить по хатах, — говорить Анастасія Джурик.
Жителі вулиці мріють повернути її назад до Бортниці. Вони неодноразово просили обох голів переписати землі та людей назад, але безуспішно.
— Потрібен новий генеральний план села. Без нього нічого не вирішити, — запевняє 50-річна Світлана Бирук, сільський голова Іванного. — Просто домалювати хати в старий план нам не дозволяють.
За її підрахунками, на креслення нового плану потрібно кілька тисяч гривень.
У липні минулого року Іваннівська сільрада зверталася до обласного управління земельних ресурсів. Однак прохачам відмовили. 15,9 га бортнивської землі залишили у Привільному.
Сільський голова Привільного Юрій Момотюк, 37 років, каже, що сільраді зміна межі проблем не створює.
— Нам усе одно, — говорить він. — Ми не проти віддати землі й людей назад до Іванного. Але має бути відповідне розпорядження з сесії обласної ради.
— Одна надія на сина Віктора, він поїхав до Києва. Може, у Секретаріаті президента чогось доб"ється, — сподівається Анастасія Джурик.
3 
1
Коментарі