Одне з найбільших у Західній Україні стадо диких кабанів живе у 60-гектарному вольєрі Рогатинського держлісгоспу на Івано-Франківщині. Тут утримують по 70–80 вепрів. Провідний мисливствознавець лісгоспу Микола Горішній, 47 років, каже, що до року Кабана у господарстві готові — три тижні тому дев"ять свиноматок привели 60 поросят.
Вольєр із кабанами знаходиться у Букачівському лісництві неподалік Рогатина. Величезне лісове угіддя огороджене металевою сіткою. Поміж буками та дубами пасеться стадо диких свиней. Кілька кабанчиків валяються у болоті, інші — чухають спини об голі стовбури.
— Вони о десятій годині вже поїли і відпочивають. Але від додаткової їжі не відмовляться, — каже пан Микола.
Стукає палицею по огорожі — кличе до себе кабанів.
Сторож Ігор перекидає через сітку кормовий буряк. Першою на звук прибігає велика самка, за нею дріботить з десяток смугастих поросят. Слідом прискакують кількамісячні підсвинки та два великі кабани.
— У вепрів панує матріархат, — пояснює Горішній. — Свиноматка — вожак стада, вона завжди попереду — охороняє потомство. А самці ходять одинаками.
Простягає крізь загородку шматок білого хліба. Свині навперебій кидаються до руки.
Дики — всеїдні тварини, — розповідає мисливствознавець, — але дуже люблять черв"яків, жолуді, буряк і хліб. Годувати з рук небезпечно, бо тварина може відцапати пальця.
Другий шматок хліба і буряк кидає на землю. За них між вепрами починається бійка. Харч дістається найбільшому, чорному. З неймовірним вереском і фуканням він розштовхує суперників і відбирає їжу.
— Це Юрчик — наш самець-сікач. Він — найсильніший, тому став племінним. До самок не підпускає нікого. Має їх аж 11. У період гону стає дуже агресивним і навіть може кинутися на людину. Тоді у вольєр треба заходити з палицею. Але зараз Юра спокійний — самки вже понароджували, а носять вони рівно три місяці три тижні і три дні. До речі, у кабанів, що живуть на природі, період парування припадає саме на листопад–грудень. У вольєрі ж тварини мають інші умови — набагато краще харчуються, їдять різні добавки і вітаміни, тому плодяться не раз, а двічі на рік. Наступного виводка чекаємо у березні–квітні.
Сезон полювання на вепрів триває з 1 вересня до 31 грудня
Горішній заходить усередину вольєра. Показує шини від коліс, у які двічі на день насипають їжу — по 6 кг зерна на кожну дорослу тварину та кілька буряків.
— Була в нас 15-річна свиноматка Маша, — продовжує. — Коли я заходив, лягала мені під ноги, лащилася і підставляла спину, щоб я палицею почухав. Ми пустили її на м"ясо — стара стала.
У вольєрі є потічок і штучне озерце, в яких свині купаються.
— Доливаємо в озерце солярки — щоб до свиней не чіплялися блохи та кліщі. Робимо щеплення від інфекційних хвороб і час від часу для дезінфекції посипаємо землю вапном.
Вирощених під Рогатином кабанів розвозять по лісових і мисливських господарствах — на розвід. Полювати у самому вольєрі суворо заборонено. Кабанів вирощують тільки на продаж — м"ясо вепра набагато ніжніше і смачніше за домашню свинину. Дичину продають у ресторани — по 35–40 грн/кг. За рік заробляють 35–40 тис. грн.
Для полювання, каже пан Микола, є 22 тис. га мисливських угідь, де водиться достатньо кабанів.
— Якщо їх не відстрілювати, — додає, — то диків стане забагато, і в пошуках їжі вони почнуть заходити на людські городи — розривати картоплю, витоптувати кукурудзу, овес, пшеницю. Найкраще, коли на тисячу гектарів живе до десяти кабанів.
Сезон полювання на вепрів триває з 1 вересня до 31 грудня. За словами Горішнього — мисливця з 26-річним стажем — вполювати кабана нелегко. У нього поганий зір, зате надзвичайно гострий слух і тонкий нюх.
— Перед тим, як вийти на стежку, кабан довго принюхується, — розповідає. — Якщо чує чужий запах, тікає в інший бік. Тому перед полюванням не можна нічим кропитися. Я, наприклад, за два дні перед вилазкою перестаю голитися, курити і навіть із жінкою не сплю — щоб не було зайвих запахів. А круті як поприїжджають — усі напахнючені, з цигарками в зубах. Ну хіба до таких дик вибіжить?
Цього року в Рогатинському лісгоспі вже підстрелили 11 кабанів.
Веселих історій, пов"язаних із полюванням на дика, пан Микола не пригадує:
— Це страшний звір, тому під час вилазки не до веселощів. Мій дядько постійно повчав: коли йдеш на кабана — одягай кальсони з підв"язками знизу. Тоді, якщо злякаєшся і наробиш у штани, — лайно не випаде.
Кабан першим не нападає
Мисливствознавець Рогатинського лісгоспу Микола Горішній, 47 років, каже, що у 95% несподівана зустріч із кабаном людині нічим не загрожує.
Тварина може напасти лише у трьох випадках. У період гону — наприкінці осені — на початку зими. Самка може накинутися на людину, якщо потривожити маленьких поросят і вони заверещать. А також, коли звір поранений. Тому мисливці, поранивши тварину, вичікують, доки вона остаточно не втратить сили, і вже потім підходять до неї.
1 
1
Коментарі
2