Тернополянка Владлена Авдевніна, 79 років, із пісковику, вапняку, шлакоблоків і річкової гальки будує на своїй заміській дачі замки заввишки в людський зріст.
Владлена Федорівна за освітою технолог з текстилю. Із чоловіком-військовим об"їздила весь СРСР, а як овдовіла, зупинилася в рідні на Тернопільщині. Вийшла на пенсію й захопилася тесанням із каменю палаців та замків. Робить їх на замовлення, для дач. Недавно один виготовила для ресторану.
— Ото приїжджали американці, сфотографували й пообіцяли, що візьмуть на виставку, — розповідає пані Влодзя, як її кличуть сусіди. — А мені вже не треба тих виставок — і так багато роботи. Дехто хоче щось подібне мати біля своєї хати, то як відмовити? Хоч надвечір крижі болять дуже й ноги тремтять — інсульт дається взнаки.
Владлена Федорівна народилася в Києві. Змалечку хотіла стати архітектором чи скульптором. Якось на шкільному конкурсі вуглинкою намалювала Сталіна й отримала першу премію — набір фарб.
Поруч із палацами пані Валентина часом ставить гномів, песиків. Якось витесала Дюймовочку й жабу з короною на голові. Іноді збирає покручене коріння дерев і вирізає з них добрих та злих лісових духів. До свого 80-річчя, 18 листопада, бабуся закінчує палац "Ластівчине гніздо".
— У молодості в Криму бачила ту красу, — каже Авдевніна. — Хочу в камені передати спомин про море, літо й молоді літа.
Коментарі