Ганна Назарків, 40 років, медсестра із села Вікторівка Козівського району Тернопільщини
— Я над таким не задумувалася. Якби мала можливість, то, може, за 2 тисячі доларів продала би. Маю двох синів-студентів, гроші треба. А зарплата моя усього 800 гривень. Хоч, певно, то мала ціна за пай. Навіть не знаю, скільки то може коштувати.
Іван Тиндик, 54 роки, безробітний із села Мала Діброва Мостиського району Львівщини
— Продавати землю я б не хотів і навіть не планую. Хоч як би-м бідував. Дітям передам, онукам. Колись земля була у почоті, такою і залишиться. То зараз капіталізм її знецінив, але все пішло із землі, все в неї і вернеться.
Ганна Суха, 72 роки, із Великоберезнянського району Закарпаття
— Я 40 років пропрацювала в місцевому колгоспі, отримала сертифікат на 2 гектари землі. 2001-го, коли той документ можна було продавати, до мене підійшли підприємці. Просили продати їм сертифікат — пообіцяли 800 гривень і 50 доларів. Я погодилася. Віддала хлопцям сертифікат, а ті пообіцяли за місяць заплатити. Та грошей так і не отримала. За півроку через знайомих знайшла їх. Пригрозила, що напишу заяву в прокуратуру. Ледве вибила сертифікат обратно. Зараз земля моя пустує, бо фермерів у нас нема. Та навіть якби можна було її продати — не продавала би. Не вірю нікому.
Галина Кривоніс, 21 рік, студентка із села Фрага Рогатинського району Івано-Франківщини
— Дідо лишив мені в спадок пай — 1,5 гектара. Продала би хоч зараз, без вагань, но би хто брав. А що мені зараз із тої землі — 2 центнери пшениці? А так би собі щось купила. Думаю, за 20–30 тисяч гривень віддала би.
Коментарі