Львів'янка 30-річна Тетяна Примак збирає свого сина 6-річного Максима до школи. Аби зекономити, за канцелярськими товарами пішла на базар.
— Намагалася брати речі українського виробника. Витратила 105 гривень на шкільне приладдя та 180 на рюкзак. Він мені здався міцним. Зошити брала з малюнками на обкладинці, як любить малий.
У вівторок зранку ідемо з нею у "Львівстандартметрологію" перевірити, чи якісними є куплені речі.
— Матері вибирають, що дешевше, або гарно виглядає. На якість звертають менше уваги. А дитина потім нервується на уроці, що листки зошита загинаються. Через погані олівці не зможе якісно виконати завдання учителя, — каже 53-річна Наталія Трубіцина, начальник відділу технічного нагляду. — Найкраще скуповуватися на шкільних ярмарках. Там товари контролюють наша служба, санстанція.
Розкладаємо товар на столі у кабінеті Наталії Олексіївни.
— У зошитах лінійки мають бути нанесені не яскравою і не блідою фарбою, щоб дитина не примружувалася і не сповзала з рядка, — розповідає. — Бажано фіолетового, зеленого, блакитного, сірого кольорів. На розвороті має бути стик лінійок, щоб рядки були на двох сторінках на одному рівні, — обертає аркуш до світла. — Лінійки з обох боків листка співпадають — добре. Поміряємо лінійкою ширину полів, норма 25 міліметрів. Так і є. Важливо, щоб скоби у середині не були гострими, — проводить пальцями по загнутому скріпленню на середині зошита. — Добре.
— Для зошитів у косу лінійку свої вимоги. Має бути 11 рядків для письма. Відстань між похилими лініями — 27 мм. Кут нахилу — 65°. Про якість паперу без лабораторних досліджень важко судити, — каже Наталія Трубіцина. — Мати мусить на око подивитися, чи він не затонкий.
— Обкладинка має бути естетична, мати корисну і розвивальну інформацію, без агресивних зображень і реклами. Дивіться, — показує назву йогурту на обкладинці. Його п'є ведмідь. — Це пряма реклама.
Також обкладинка має бути щільною, щоб не загиналися краї. І не глянцевою, щоб можна було легко ручкою написати предмет і прізвище учня. На зошиті повинні вказувати ґатунок паперу, для першокласників — тільки перший.
Беремо приладдя для малювання.
— Дивіться, альбом має зміщення листків при скріпленні. Від цього дитина не бачитиме симетрії на сторінці, — експерт бере олівець, пише на на аркуші, стирає гумкою. — Ні, цей папір не годиться. Не повинно залишитися і сліду, — показує шершавість аркуша.
Кольоровий папір фахівці можуть оцінити лише в лабораторії.
— Цей колір однозначно заяскравий, — мружить очі від яскраво-малинового аркуша. — Це не червоний. А це? — показує яскраво-оранжевий.
Бере пластилін китайського виробництва, нюхає, пробує ліпити.
— Дуже добрий. Запаху різкого немає, на руках зовсім не лишається — це головне. І на упаковці вказано представництво фірми в Україні.
Кольорові олівці Тетяна Примак придбала великі і товсті, теж китайські. На упаковці усе іноземною.
— Це перше порушення. Ми нічого не можемо дізнатися про товар. Видно, що якісні, — малює на білому аркуші зеленим, — бо м'яко наноситься. Але олівець завеликий. Дитяча рука втомиться за урок тримати його. Діаметр олівця має бути 7,3 міліметра.
Потім бере герметично закриті фломастери.
— І як я маю їх відкрити? Це перша ознака браку. Якщо розірвемо упаковку, у сумці вони розсипатимуться. Упаковка має бути багаторазового використання. Бачимо, що вказаний термін придатності 12 місяців. А термін виготовлення де?
Наталія Трубіцина радить звертати увагу на гумку. Вона не повинна викликати у дитини їстівні рефлекси, пахнути ягодою, бути рожевою. Найкраща — біла, такого розміру, щоб дитина не змогла проковтнути.
Рюкзак для Максима Примака виготовлений у місті Лебедин Сумської області.
— За українськими стандартами, рюкзак має бути оздоблений світловідбивачами. Тут їх немає, — придивляється до наплічника. — Але видно, що він тримає форму, — ставить на стіл, рюкзак не падає. — Але спинка зам'яка. Книжки можуть врізатися у плечі дитини. За можливості треба його зважити, порожній наплічник має важити не більш як 1 кілограм.
2 
1
Коментарі