20 гривень платять за вісім годин роботи

— Нікому ми не нужни, — говорить львів'янин Віталій, 59 років. — Ходив слух, що на Різдво усіх посадять у бомжовозку і вивезуть за місто. Та судьба оминула. Але на Євро навіть не знаю, де ховатися. У місті покажешся — зразу загребуть.

Віталій — безпритульний. Просить звертатися до нього на ім'я та по батькові — Віталій Вікторович. Каже, квартиру у нього відібрав зять. Вигнав з дому і спалив усі документи. Спілкуємося біля смітників на вул. Київській. Витягає із зеленого контейнера роздертий посередині піджак. Скидає брудну куртку, приміряє.

— Ну як я, похож на фраєра? — сміється. — Жизнь у нас чим далі, тим гірше. Тепер на вулицях пиво пити не можна, бутилок ніде нема. А раніше валялися повсюди, дворніки збирали і біля мусорніків вискладували. Я отак с утра проходився, в торбу бутилки наскладував — і вже пару рублів було. Особєнно по суботах та понеділках везло. Тари стільки збирали — на всьо хватало. А тепер треба всі кульки на мусорніку перерити, щоб бутилки знайти. Але й то не помагає, бо скляна тара пропала, один пластік всюди. Друга велика проблєма — під'їзди з замками. Зимою навіть погрітися нема де. І люди всі такі премудрі стали. Навчилися по мєнтах, жеках дзвонити. Тільки де на сходах побачать, чоловік лежить — всьо, вже трєзвонять. Я нікого не трогаю, мені тільки місце треба та криша над головою. Добре, зараз зима тепла, можна і на вулиці поспати. Роботи для нас нема. Минулого року два місяці пропахав у Винниках дворніком. То директор вирішив, раз бомж — можна не платити. Знайшов би його зараз, голову відірвав би.

У підвалі церкви-музею сакрального мистецтва ім. Блаженного Казимира-Климентія Шептицького на вул. Максима Кривоноса працюють троє безпритульних. Розкопують піщану долівку. За 8 год. роботи отримують 20 грн. 64-річний Микола родом з Херсона. Одягнений у старий светр з візерунком, потріпані спортивні штани. Поволі насипає лопатою пісок у відро. Поряд складені кістяки — у підвалі були поховання. Посередині стоїть розпалена грубка. Навколо неї — металеві миски з супом.

— Бомжам ніколи добре не було, — копає ногою грубку. — У нас кожен день однаковий. Єдина радість — нам почали подарки робити. На Миколая якісь студенти приносили шкарпетки, цукерки, мило. На Різдво вечеря була. Обіди роблять безплатні.

Із 48-річним Дмитром розмовляємо у мікрорайоні Сихів. Він не має житла з літа. Ночувати ходить у Центр обліку та нічного перебування громадян на вул. Кирилівській, біля Янівського цвинтаря.

— Але в "ночльожку" пускають з восьмої вечора. А де до того часу бути? На вокзал пішов — там мєнти, виганяють одразу. Особєнно на вихідних їх боїмося. Людей на вулиці нема, а їм "галочки" нужни. Кого брати, як не бомжа?

Питаю, чи голодний.

— Голодний. Люди зараз викидають на мусор хіба хліб із плєсєнню або то, шо вже завонялося. А в "ночльожці" годують так собі. Німці в концлагєрі кращу похльобку готували. Ходимо обідати на Богдана Хмельницького (тут влаштовує благодійні сніданки релігійна спільнота "Мілес Єзу". — "ГПУ"). Жратва ніби нормальна. Але порції хрінові. Спочатку прийду я, мені на дно накидають тієї їжі. А після мене малосімейниє (має на увазі малозабезпечені родини. — "ГПУ") з бутлями і позабирають усе. Раніше давали перше та друге, через малосімейних тепер тільки друге.

— Як змінилися львівські безпритульні? Зараз вони принаймні знають, де можна переночувати, поїсти, взяти чисті речі, — каже отець 36-річний Олег Федоренко, директор Центру обліку та нічного перебування громадян. — Поменшало жінок — ними більше займаються різні громадські організації. А ще змінилося ставлення медиків. Раніше у "швидкій" як чули, що викликаємо на Кирилівську, навіть їхати не хотіли. Причини, через які люди втрачають житло, незмінні — алкоголь, ув'язнення, квартирні махінації. Знаю двох людей, які пішли на вулицю з власної волі. Житло є, але їм так хочеться.

×