У Тернопільському обласному наркологічному диспансері зайняті всі 85 ліжок. Останніми роками з"явилися заможні пацієнти. Серед них шестеро жінок, дві з них прикуті до ліжок у реанімації.
57-річний Микола Степанюк уже чотири роки не вживає спиртного. У Тернополі він відома людина. П"ять разів лікувався. Вперше потрапив сюди в 30 років. Із "ветераном" диспансеру ми зустрілися на міській вулиці.
— Чому пив? От хорошей жізні. Працював у колгоспі, будував хату. Безвихідь у творчості, нічого світлого,— каже він. — Якщо ти наївний молодий чоловік, життя уявляєш в чеснотах, то приречений глушити свідомість у дурмані. Коли вип"єш, тобі здається, що стаєш відважнішим, дотепнішим, мудрішим. Знаєте, серед наркоманів нема простих людей. Рідко трапляються трактористи чи їздові. Переважно начитані, розумні, із золотими руками. У мене була друга стадія алкоголізму, але до "білки" (білої гарячки) не доходило.
Заступник головного лікаря обласного наркологічного диспансеру Василь Галанов, 51 рік, вважає: якщо хворих вчасно не лікувати, вони можуть дійти до енцефалопатії — порушення пам"яті. Людина починає погано орієнтуватися в часі і просторі. Щоб повернутися до нормального стану, потрібно один-два місяці. Більшість пацієнтів потрапляють до медиків пізно. Розвиток психозів раптово зріс через несвоєчасну медичну допомогу в районах і самолікування вдома.
Навчити людину, яка багато пила, вживати менше спиртного неможливо
Залежні люди не повинні взагалі пити. Навчити людину, яка багато пила, вживати менше спиртного неможливо. У практиці диспансеру такого не було.
— Нічого доброго не дають навіть 30–40 грамів спиртного щодня, — каже завідувач диспансерного відділення Юрій Муран, 48 років. — Бренді-кола теж розвиває алкогольну залежність. Нині маємо ще одну проблему — пивний алкоголізм у великих містах. Недавно був у нас 18-річний хлопець, який вживав по сім-вісім пляшок пива щодня. І став нашим пацієнтом.
Залежними часто стають ті, хто в дитинстві мав післяродову травму, пережив психологічні негаразди, соціальні проблеми, зубожіння, виховувався в сім"ї, де пили батьки. За бажанням лікування в диспансері можна завершити кодуванням.
За кордоном до алкоголіків ставляться як до звичайних хворих. Це залежність, яку на 90% зумовлює генетика.
— Нещодавно був такий випадок, — пригадує головний лікар наркологічного диспансеру Юрій Шугалей. — Жінка поїхала на заробітки до Італії. Через три місяці повернулася і не впізнала свого чоловіка. Перед тим він не пив.
Спитися можна досить швидко. У продажу з"явилося багато сурогатних напоїв. Перша стадія алкоголізму починається, коли людина почуває себе комфортно, випивши в компанії чи на самоті. Друга виражена фізично, супроводжується похміллям, дратівливістю, нервовими розладами. Під час третьої стадії — біла гарячка, судомні припадки, в народі кажуть "чорна хвороба".
У кінці розмови заходимо до фізіотерапевтичного кабінету. Медсестра Ганна Мазур, 55 років, показує пристрій під назвою електросон.
— Ця процедура заспокоює нервову систему, знімає депресію, — пояснює вона. — Хворі добре сплять. Тут є чотири електроди, ми накладаємо їх на голову. Слабкий струм проходить через головний мозок, діючи на відповідні нервові центри. Не боляче. Через 20 хвилин хворий спить півгодини.
Тернополянин Микола Степанюк, 57 років, на тиждень ішов у запої. Коли "впадав" у глибоку п"янку, три-чотири дні нічого не їв. Має свої рецепти, як виходити з кризового стану.
— Коли "білка" підкрадається, не можна різко припиняти пити, — радить він. — Треба поступово. Спочатку 70 грамів, потім 50 і так далі. Можна спустити на гальмах оту справу, сухенького вина трошки, склянку пива на завершення. Коли кидаєш пити і ще не повернувся до їжі, треба в горнятко наливати суп. Випити легше, ніж їсти ложкою. Добре вживати холодну сметану. Якщо хочеш, щоб минула криза, бажано за день випити відро гарячого чаю.
Хворі переважно беруться за старе
Із 1982 року, відколи створили Тернопільський обласний наркологічний диспансер, щороку лікувалося до двох тисяч хворих на алкоголізм. Торік таких було вже три тисячі, цього року медики "очікують" на чотири тисячі пацієнтів.
— Кожний шостий поступає до нас у стані алкогольного психозу, — каже головний лікар диспансеру Юрій Шугалей, 55 років. — Хворому надають першочергову допомогу в реанімаційному відділенні. Потім психологи і психотерапевти намагаються пояснити людині, чому вона п"є і як їй жити далі. Багатьом вдається допомогти. 70–80 відсотків кидають пити, але потім знову беруться за старе.
2 
1
Коментарі