Озеро Синевир на Закарпатті утворилося з дівочих сліз

"Подорож була одноденна. – Розповідає Оксана Кобрин, стриянка. - Ми зупинялися в декількох селах Закарпаття, останнім пунктом призначення було озеро Синевір, найбільше озеро Українських Карпат, що в селі Синевирська поляна. Що цікаво, перед цим селом є село із назвою Синевир, щоправда саме озеро розташоване не там, а в Синевирській поляні."

Оксана каже, водій був водночас і екскурсоводом, розповідав про храми, які траплялися на шляху, монастирі, скелі.

"Чому озеро називається Синевир? – продовжує дівчина. - Існує маса легенд про походження назви села, втім жителі цього краю розповідають, що жив тут колись багач, який скуповував навколишні землі. У нього була донька Синь. Коли батько відправлявся завжди на чергову зустріч, дочка благала взяти її зі собою, але тато не брав дівчину, пояснюючи, що вона ще маленька. Та одного разу Синь таки вмовила батька, і він взяв її з собою з умовою, що вона гратиметься на одній галявині і нікуди не ходитиме більше. Дівчина, як і домовлялись, сиділа та чекала батька, який залагоджував свої справи, аж раптом почула, як лунає звук чи то сопілки, чи то трембіти. І поманив цей спів її за собою, піднялася дівчина на гору і побачила хлопця, бідно одягненого, який пас овець. Синь вмостилася і слухала, як грає хлопець, що називався Вир. Коли батько повернувся на домовлене місце і побачив, що доньки немає, здійняв шум і організував пошуки. Дуже швидко багачеві розповіли, що дівчина таємно бачиться з Виром. Дізнавшись, що вона спілкується з бідняком, тато наказав своїм слугам скинути хлопця з гори, де він співав, у прірву. І коли наступного разу Синь прибігла на побачення та не застала хлопця, вона сіла на горі і так плакала, що залила своїми слізьми усю прірву, куди скинули хлопця. Так і утворилося озеро, а назвали його в честь закоханих."

Також озеро має назву Морське око Карпат, оскільки воно має округлу форму, а посередині озера розташований маленький острівець, що нагадує зіницю.

"Озеро справді надзвичайно красиве і, мабуть, зважаючи на свою історію, - містичне. – пояснює Оксана Кобрин. - В одній з частин озера живуть якісь дивні риби, я навіть не знаю, як вони називаються, проте нам категорично заборонили занурювати руки чи ноги у воду, бо ці хижі риби миттєво обгризають людську кінцівку. Ми не ризикували та не перевіряли інформацію, лише спробували кинути їм шматочок хліба, за секунду його не стало – сотні маленьких водяних створінь проковтнули все до крихти. Не знаю, що це за рибки, можливо маленька форель, але вони справді були надзвичайно голодні. "

Відомо, що в Синевирі водиться форель.

"Сувенірів, які можна придбати на пам'ять про поїздку, ціле розмаїття. – ділиться дівчина. - Недалеко від озера люди продають вироби з хутра, шкіри, кожушки, шапки національні. Я купила дуже красиві картинки сім природних чудес і сім пам'ятних чудес Закарпаття. Там зображено різні замки, озер Синевир, храми, тобто 14 місць, де варто побувати на Закарпатті. Неподалік озера є колиба, де можна перекусити і ціни там зовсім не курортні, не туристичні – доступно і не дорого. В колибі є закарпатські етнічні костюми, які можна одягти і сфотографуватися в них абсолютно безкоштовно. Так що екскурсоводи, які знають про таку послугу, ведуть туди туристів і домовляються в колибі про фотосесію."

"Навколо озера є стежина, протоптана роками, якою можна обійти весь Синевир. – каже вона. - Кажуть, якщо на початку озера загадаєш бажання і обійдеш, через пів року бажання здійсниться. Не знаю, пів року ще не пройшло. До речі, вже, коли ми обійшли майже все озеро, побачили художника, який стояв з мольбертом і писав картину. Нам розповіли, що художники тут не дивина, вони часто приїжджають і навіть там на місці продають охочим свої роботи, однак ціни на картини – захмарні."