Виставка про туберкульоз шокує дніпропетровських відвідувачів

Фото: Фото Максима Дондюка

З 10 по 20 липня у Дніпропетровську в центрі "Арт-Квартира" проходить виставка фоторобіт Максима Дондюка "Зупинимо туберкульоз в Україні". До цього виставку експонували у Києві, Донецьку та Кіровограді.

Самі експозиції наскільки шокуючі та реалістичні, що більшість галерей та виставкових центрів відмовилися їх демонструвати.

"Я знімаю свої роботи уже 2 роки, – пояснив Дондюк. – Фінансую також все самостійно. Фотографую людей, хворих на туберкульоз у лікарнях, у в'язницях, у них удома. Як фотограф, я не просто приходжу і фотографую свого героя. Я намагаюся повністю вникнути у те середовище, де живуть мої герої. Якщо це лікарня, то можу ночувати там, їсти у їдальні разом з усіма. Маски не одягаю. Вважаю, що достатньо знаю про туберкульоз, аби його не підхопити".

До кожного зі знімків Максим має письмовий дозвіл свого героя. Також додає його історію – як жив, коли захворів, як живе зараз, власні роздуми про життя.

"Майже усі історії вражають, – каже фотограф. – Найбільш запам'яталася одна бабуся, котру зґвалтував власний син. Сина забрали у в'язницю, її – до будинку престарілих. Там і знайшли туберкульоз, поклали до лікарні. У неї навіть пенсійної книжки немає, аби отримувати пенсію".

Всього в архівах Максима Дондюка – 5 тисяч фотографій. На виставці експонують лише 43 з них.

Організацію виставок по містах України узяв на себе благодійний фонд Ріната Ахметова "Розвиток України". Вхід на виставки – вільний.

"Мені хотілося у своїх роботах показати людям, наскільки страшним буває туберкульоз і людська байдужість, – каже фотограф. – Хотілось би донести до кожного, що туберкульоз зовсім поруч з нами."

"Я шокована роботами, – каже відвідувачка Марина Котенко. – Я знаю, що в Україні епідемія туберкульозу, знаю, що це таке. Але ніколи не уявляла, що це так страшно. Просто ніколи не бачила таких худих, виснажених людей, котрі вмирають. Вони зазвичай у диспансерах, десь у колоніях. Це жахливо. Після цієї виставки не можна лишитися байдужим. Вдячна фотографу, що не побоявся продемонструвати те, про що багато говорять. Дондюк не розказує про епідемію. Він її показує".