Василь Вірастюк заспівав для в'язнів

8 жовтня у Полтавській виправній колонії №64 відбулася зустріч учасників міжнародного фестивалю "Тарасова гора" із засудженими. Вона пройшла за участі найсильнішої людини світу Василя Вірастюка, боксера Ашота Арушанова та режисера Олеся Саніна. Кажуть, вирішили морально підтримати засуджених.

Гості з'їхалися до колонії на мотоциклах із Києва та Дніпропетровська. Василь Вірастюк - на чорному "Кадилаці" із іменним номером "БОГАТИР".

До колонії заходять гуртом. Біля храму Миколи Чудотворця, що на території установи, силач зупиняється. Починає хреститися.

"Я дуже віруюча людина, – промовляє. – У храми постійно ходжу в Києві. Як є нагода, то і в інших містах, - говорить Василь Вірастюк. – Людям тут важко психологічно. Спробуємо переконати вести здоровий, спортивний спосіб життя. Можливо, їх зацікавлять і байки. Це свобода. Коли сідаєш за кермо, забуваєш усі проблеми. Фактично очищуєшся".

Засуджені зустрічають Вірастюка у клубі при установі стоячи. Хором вітаються.

Двоє засуджених перемовляються: "Дивись, оце здоровий. Просто термінатор. Він у живу ще більший, ніж по телевізору".

Вірастюк розповідає про себе. Як почав займатися спортом. У залі дуже тихо.

Один засуджений встає і запитує: "Тяжко тренуватись. До перемоги йти?"

"Спорт – це великий труд. Буває всяко. Це і травми, і перевантаження", – усміхається.

Починає співати гімн українських богатирів "Тільки ми". Спочатку акапельно, потім під музичний супровід.

"Ні фіга собі. Він ще й співає. Молоток! Просто справжній мужик", - каже тихенько чоловік біля вікна.

Присутнім показують фільм про учасників міжнародного фестивалю "Тарасова гора", про їхні подорожі на мотоциклах в Дубаї та Україною.

Наприкінці зустрічі усі підходять до Вірастюка, тиснуть йому руку. Засуджені фотографуються із силачем. Фотокартки їм обіцяють передати через департамент.

Василь Вірастюк каже, перед зустріччю переживав.

"Сподівався побачити щось гірше. Але, насправді, все інакше. Мирно, привітно. Вони звичайні люди. Ходять до школи, здобувають робітничі професії. Хлопці були спочатку скуті, з кам'яними обличчями. Але після того, як розповів про себе, відповів на запитання, заспівав та подарував диски з піснями – розм'якли, усміхалися, – говорить силач. – Думаю, далі буду їздити колоніями. Сюди точно приїду в наступному році".