Сьогодні у центрі Варшави відбувся марш на честь пам'яті загиблих поляків на теперішніх українських землях.
"11 липня 1943 року відбулась кривава неділя на Волині, - розповів учасник маршу Пьотр Ковальскі. – Тоді люди виходили з костелів, а українські націоналісти їх зустрічали у подвір'ях й убивали з вогнепальної зброї, сокирами, косами. Взагалі в липні убили близько 10 тисяч поляків".
Акція розпочалась із молитви о 12:00 за душі померлих у костьолі імені святого Олександра на площі Трьох хрестів. Там зібралось близько тисячі людей, переважно старшого й пенсійного віку.
"Хороші відносини між українцями і поляками потрібні, бо ми сусіди, але досягнути їх можна лише на ґрунті правди. Треба пам'ятати ті пропорції, в яких хто гинув. Але треба вміти пробачати й будувати мир", - сказав ксьондз під час літургії.
Поруч із натовпом кілька чоловіків на ятках продавали книжки на тему волинської різні й Української повстанської армії.
Під кінець молитви на площу почало сходитись дедалі більше молоді, приїхали 5 байкерів.
О 14.00 люди вибудувались у колону із величезною кількістю транспарантів та плакатів: "Хто заробив на польській крові?", "Не про помсту, а про пам'ять просять жертви", "Тоталітаризм завжди жахливий: Катинь – 1940, Волинь – 1943, Смоленськ – 2010", "Боже мій, а де моя гордість?", "Геноцид волинсько-малопольський, пам'ять незручна". У ході взяло участь уже близько 3 тисяч люду.
"Цим маршем ми й вшановуємо загиблих і сподіваємось, що все ж польський парламент проголосує за те, щоб трагедію Волині визнати геноцидом, бо то багато людей загинули", - прокоментував Юзеф Петручек.
Попереду колони їхали байкери, за ними кілька реконструкторів у національних костюмах і у формі польських повстанців, далі йшли депутати сейму з партії "Право справедливість", - це права й найрадикальніша партія польського парламенту.
Марш тривав 3 кілометри по вулицях Новий світ і Краковське передмістя. Люди йшли мовчки, лише ведуча зачитувала у мікрофон текст про 5-річну дівчинку Стасю, яка була донькою поляка й українки.
"Коли вночі 8 травня молодий українець у шапці з тризубом ударив мене багнетом у живіт й мій маленький дитячий світ раптом зруйнувався. Я задумуюсь про те, чому він це зробив, але не можу знайти відповіді. Можливо, я не можу знайти відповідь, бо мені тільки 5 років. Я загинула разом з двома хлопчиками, - друзями з дитсадочка. Ми не знаємо чому нас убили".
Марш закінчився біля Дому полонії - приміщення організації, що займається польськими емігрантами.
Там місцеві активісти виступили із промовами й розпочався творчий вечір пам'яті. Поети читали свої народові вірші, а реп-виконавці під музику читали свої речитативи.
3 
79692
Коментарі
553