23 лютого в Запоріжжі пройшов захід із нагоди річниці депортації радянською владою чеченців та інгушів.
У межах заходу презентували портрет "козака" авторства Петра Захарова-Чеченця –єдиного в XIX столітті професійного художника чеченського походження. Як наслідок радянської політики щодо чеченців, ім'я цього митця не згадували, картини його приписували іншим майстрам, повідомляє Радіо Свобода.
"На картині зображений козак-чорноморець, але насправді, це якийсь грузинський князь, аристократ, який намальований у стилі козака-чорноморця. Ця картина була спочатку у Третяківці, потім – у Ленінграді, а у 30-х роках потрапила у Ворошиловград, сучасний Луганськ", – розповів Зайцев.
На представленій роботі Захарова немає авторського підпису. Припускають, що його було відрізано з нижньою частиною полотна. Встановити автора вдалося завдяки спільним зусиллям музеєзнавців.
Заходи з нагоди річниці депортації чеченців та інгушів, а також пам'яті жертв репресій кримських татар відбулися у Дніпрі. Зокрема, місцевий Музеї Голокосту представив мінівиставку до Дня пам'яті жертв радянської депортації чеченського та інгушського народів і кінохроніку тих подій.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Чи несуть відповідальність громадяни СРСР за те, що добровільно жили в тій країні - Дробович
"23 лютого розпочалась масштабна ганебна операція військ НКВС під назвою "Чечевиця" – коли треба було впродовж кількох днів виселити цілий народ. Порахувати важко, але ми говоримо, що це приблизно 600 тисяч. Чверть народу загинула під час депортації і в перший рік. Після, в травні 1944-го, розпочалась депортація кримськотатарського народу", – розповіла історик Світлана Каюк.
У межах заходу було переглянуто документальний фільм про Номана Челебіджіхана. Пам'ять загиблих вшанували молитвою за мусульманською традицією.
З 23 лютого по 9 березня 1944 року майже всі представники інгушів та чеченців були силою виселені до Середньої Азії під приводом нібито їхньої співпраці з нацистською Німеччиною. За оцінками істориків, це близько 650 тисяч людей. Частину людей – переважно літніх, жінок та дітей з високогірних районів – знищили на місці. Чечено-Інгушетію, як автономну республіку, у складі РФСР ліквідували. Близько половини депортованих загинули в дорозі й через суворі умови життя на місці примусового поселення. 1957 року тим, хто вижив, дозволили повернутися на Батьківщину. Чечено-Інгушську автономну радянську республіку було поновлено у складі РФСР.
3 
79692
Коментарі