У Бельгії парламент затвердив тимчасовий уряд країни

"За" проголосували 97 депутатів, "проти" - 46, передає кореспондент РІА Новости.

Бельгія жила без нового уряду шість місяців. Рекорд за тривалістю його формування був побитий 6 листопада і склав 148 днів - на один день більше, ніж на рубежі 1987-1988 років.

Король бельгійців Альберт Другий минулої п"ятниці прийняв присягу членів тимчасового кабінету міністрів, склад якого він затвердив минулого четверга і до якого увійшли представники п"яти політичних партій.

Очікується, що перехідний уряд вирішуватиме термінові питання, зокрема, формуватиме бюджет на 2008 рік і боротиметься з підвищенням цін на паливо і продукти харчування. Також уряд почне переговори, мета яких - проведення реформи державних інститутів.

У складі тимчасового уряду 14 міністрів (на одного менше, ніж зазвичай), включаючи прем"єр-міністра і двох віце-прем"єрів. Оскільки склад кабінету міністрів тимчасовий, у ньому не буде двох держсекретарів. Новий уряд очолив Гі Верхофстадт.

Портфель віце-прем"єра і міністра по бюджету отримав Верб Летерм, якому, як очікується, буде доручено сформувати постійний уряд Бельгії.

Пости глав МЗС і МВС країни зберегли Карел де Гюхт і Парик Дювель, а портфель міністра оборони дістався Піту Де Крему.

Прем"єр-міністр Бельгії Гі Верхофстадт, що йде у відставку, прийняв 17 грудня пропозицію Альберта Другого сформувати тимчасовий уряд, який він очолюватиме не довше, ніж  до 23 березня 2008 року.

Король 10 грудня доручив Верхофстадту терміново представити пропозиції по формуванню тимчасового уряду, а до цього - запропонувати варіанти виведення Бельгії із затяжної політичної кризи.

Першого грудня монарх прийняв відставку кандидата в прем"єр-міністри, фламандського політика Верба Летерма, що відмовився від дорученої йому монархом місії формування нового уряду.

Летерм пояснив своє рішення відсутністю прогресу на переговорах по реформах між потенційними партнерами по коаліції. За місяці переговорів фламандським і валлонським партіям, що формують кабінет міністрів, так і не вдалося домовитися по цілому ряду питань внутрішньої політики.

"Яблуком розбрату" спочатку стала пропозиція Летерма про надання більшої самостійності бельгійським регіонам. Він запропонував, зокрема, відмовитися від нинішньої державної практики, згідно якої прерогатива вирішувати, які обмежені повноваження можуть мати регіони, належить федеральному уряду і парламенту Бельгії.

Обидва ці інститути, на думку Летерма, що очолював уряд нідерландомовної  Фландрії до виборів , повинні, навпаки, знаходитися на службі у регіональної влади.

×