Редакційна думка у виданні The Washington Post
Віха в історії Володимира Путіна до неоімперської агресії відбулася 10 років тому на Майдані незалежності в Києві. Тоді десятки тисяч українців приєдналися до того, що стало кривавим повстанням проти екстравагантного та корумпованого, проросійського режиму в їх країні, й на користь того, що тоді здавалося нездійсненною мрією - вступу України в ЄС. Розлючений нахилом Києва до членства в сім'ї західних держав, Кремль через кілька тижнів незаконно вторгся в український Крим.
Україна заслуговує на членство в ЄС, але їй потрібно попрацювати, щоб відстояти це
Але якщо мрія України про вступ в ЄС залишається далекою, адже блок навряд чи допустив би країну, яка перебуває у стані війни - це вже не марна мрія. Так і не має бути. Україна заслуговує на членство в ЄС, але їй потрібно попрацювати, щоб відстояти це.
Минулого року альянс із 27 країн, чия фінансова, юридична та регуляторна сила торкається кожного аспекту європейських справ, оголосив Україну офіційним кандидатом на вступ. Політики в Брюсселі та на всьому континенті зараз стикаються головами, чи встановлювати графік членства для України. Деякі наполягають на 2030 році як на цільовій даті. Інші пропонують асоціацію без повного членства.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Україна досягне своїх військових цілей" – Пітер Дікінсон про візит Блінкена
Перед тим, як Україна зможе приєднатися, під час переговорів необхідно вирішити низку складних проблем. По-перше, якби її прийняли, вона була б найбіднішою країною за ВВП на душу населення в ЄС і однією з найбільших за чисельністю населення. Отже, мала б право на значні субсидії від ЄС, особливо для сільського господарства. Крім грошей на відновлення після війни, сума яких могла б досягнути $1 трлн. Це було б гіркою пігулкою для деяких інших членів, які змагаються за ті самі кошти.
Проте критично важливо, щоб ЄС і особливо його найпотужніші члени, Німеччина та Франція, поставили за мету можливе членство України в ЄС. Не менш важливо, що для жодної країни це не є більш важливим, ніж для самої України.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Китайці декілька разів натякали Путіну закінчувати війну. Побачили слабкість" - полковник
Це означає, перш за все, що президент Володимир Зеленський показав, що він є кимось більшим, ніж просто надихаючим лідером військового часу, який відомий завдяки дару проникливого внутрішнього і міжнародного обміну повідомленнями. Йому також доведеться довести українцям і світу, що він має управлінські здібності та рішучість запроваджувати незалежні, надійні та довговічні системи та державні інституції.
Показником прогресу в цьому відношенні була б більш агресивна кампанія проти корупції з олігархічним відтінком, чим Україна була сумно відома до повномасштабного вторгнення Росії. Ця відомість надихнула Зеленського на перемогу на виборах у 2019 році на антикорупційній платформі, а також на постійний скептицизм щодо придатності країни для вступу в ЄС, найбільш ексклюзивному клубі континенту.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: На концерті у Кобзона: скільки генералів втратила РФ за час війни
Попереду багато роботи. Пам'ятаючи про це, минулого тижня Зеленський відправив у відставку міністра оборони Олексія Резнікова - харизматичну фігуру, популярну серед західних союзників України після низки скандалів у Міноборони. Особисто Резніков не був причетний до жодного зі скандалів, зокрема, з закупівлями. Але вони відбувалися під його наглядом, і його реакція на них була сприйнята як половинчаста.
Його усунення передало позитивне повідомлення про відповідальність України. Його замінив Рустем Умеров - колишній інвестиційний банкір, який заслужив репутацію особистої чесності під час своєї останньої посади голови Фонду державного майна, в якому він керував українськими активами.
Ключовою перевіркою прихильності Києва до правової відповідальності буде те, чи справді справа Коломойського буде передана до суду
2 вересня українська влада також заарештувала одного з найвідоміших олігархів країни, який перебуває під слідством за шахрайство та відмивання грошей. Олігарх Ігор Коломойський, медіа- та банківський магнат, зіграв ключову роль у колишній кар'єрі Зеленського як комедійного актора та в його успішній президентській кампанії. Одного з найбагатших людей в Україні, Коломойського, підозрюють у розкраданні державних активів. Державний департамент США наклав на нього санкції два роки тому за звинувачення в корупції. Ключовою перевіркою прихильності Києва до правової відповідальності буде те, чи справді справа Коломойського буде передана до суду.
Зеленський порушив кілька справ проти олігархів і стверджував, що корупція - форма державної зради. Це повідомлення вражає багатьох українців, які підозрюють, що воно підриває військові зусилля, не в останню чергу через розмивання підтримки Заходу, який продовжує надсилати Києву зброю та бюджетну підтримку на десятки мільярдів доларів.
У довгостроковій перспективі, якщо корупція залишиться, це також зменшить шанси України на вступ в ЄС, а після закінчення війни - її надії на членство в НАТО. Вступ до цих клубів - відчутний символ прагнень Києва стати повноцінною західною країною, вільною від радянського минулого. Ця перспектива була тим самим, що спонукало Путіна до рішення розв'язати кровопролитне російське вторгнення. Це було б трагедією для українців і для Заходу, якби неправильне управління та службові злочини, в підсумку, підірвали законні цілі України.
Зеленський це чітко знає. Його слід оцінювати за рішучість продовжувати очищення від корупції.
Переклад Gazeta.ua
1 
79692
Коментарі