Президент Міжнародного жіночого правозахисного центру "Ла Страда - Україна" Катерина Левченко вважає, що інформація про кількість жертв работоргівлі є орієнтовною. На її думку, у більшості випадків люди стають жертвами работоргівлі через свою самовпевненість.
"Люди не бачать перспективи для хорошого життя в Україні і думають, що гірше, ніж тут, з ними ніде не трапиться. Думають, що за кордоном буде краще. Це також зрозуміло - і корупція, і нестабільність, і низький рівень життя. І здається, що гірше не може бути. Це також психологічний феномен, який іноді спрацьовує", - відзначила президент Міжнародного жіночого правозахисного центру "Ла Страда - Україна".
"Точних цифр не існує. І тут говорити - 100 тисяч, дев"яносто, двісті - це дуже приблизні цифри. Можна говорити про кількість потерпілих, які потрапляли у поле зору правоохоронних органів, можна говорити про кількість потерпілих, які потрапляли у поле зору громадських організацій - зазначила Левченко, - Якщо говорити про "Ла Страда", то за 10 років, приблизно з 1997 року, ми надали допомогу десь близько 1100 потерпілим. Якщо говорити про правоохоронні органи, перш за все про міліцію, то у них є статистика. Кількість кримінальних справ, які заведені за статтею 179, наприклад. Відповідно, за кожною статтею є декілька потерпілих, зазвичай їх більше одного. І, помноживши кількість справ за всі роки на таку умовну цифру, також можна отримати кількість жертв".
При цьому Левченко відзначила, що можна також говорити про те, що не всі випадки торгівлі людьми потрапляють у поле зору правоохоронних органів і громадських організацій.
Крім того, Левченко звернула увагу на те, що останніми роками в Україні почали звертати увагу на випадки работоргівлі, не пов"язані з сексуальною експлуатацією.
"Тому останніми роками збільшується кількість випадків, коли потерпілими є чоловіки і коли випадки експлуатації стосуються не тільки сексуальної експлуатації, але і примусової праці", - говорить Левченко.
В той же час президент Міжнародного жіночого правозахисного центру "Ла Страда - Україна" звернула увагу на те, що в Україні існує і так звана внутрішня работоргівля.
"Це коли людину фактично продають з маленького містечка до Києва, Донецька, Криму, Одеси, Харкова, тобто у великі міста. Схема та ж, але такі випадки ще поки дуже рідко кваліфікуються як торгівля людьми. І тут ще потрібно працювати юристам, тому що таких випадків дуже багато. Наприклад, діти, які жебрачать,їх примушуються до цього, вони потім здають гроші, тобто всі ознаки торгівлі людьми там в наявності. Але ці факти розглядаються як примушення дитини до жебрацтва, втягування неповнолітнього в злочинну діяльність, а не кваліфікуються як торгівля людьми, - повідомила Левченко.
Нагадаємо, голова представництва Міжнародної організації з міграції Джефрі Лабовіц повідомив, що за період з 2001 року по 2008 рік близько 100 тисяч українців стали жертвами торгівлі людьми.
Він також відзначив, що більше всього людей експлуатується в таких країнах, як Польща, Росія, Арабські Емірати, Італія і Португалія. Переважно люди експлуатуються на будівництві і в секс-індустрії.
У свою чергу, міністр у справах сім"ї, молоді і спорту Юрій Павленко прокоментував, що в 2007 році було виявлено 359 фактів торгівлею людьми, 370 чоловік повернено до України.
Також Павленко додав, що на сьогодні в Україні функціонує 8 центрів, які "фінансуються виключно за рахунок міжнародних організацій", і надають допомогу пострадавшим від торгівлі людьми, повідомляє АМИ "Новости-Украина".
8 
79692
Коментарі