Американські вчені знайшли нескладний спосіб створення міцних неорганічних бульбашок, які могли бути попередниками клітин.
Матеріалом для виготовлення мікроскопічних середовищ став поширений глинистий мінерал монтморилоніт. Водну суспензію мінералу дослідники поміщали на скляну поверхню і накривали зверху другим склом. Потім поверхні здавлювали і зрушували одна щодо одної. В результаті нанорозмірні пластинки монтморилоніту затримувалися на кордонах бульбашок повітря, що розташовувалися в просторі між склом. З часом мінеральний "панцир" ставав товщим, і формування неорганічного середовища завершувалося.
Коли бульбашки контактують з деякими водорозчинними органічними рідинами (етанолом, метанолом), внутрішня поверхня їх стінок змочується. Рідина проникає всередину бульбашок, а повітря виходить. У результаті вчені отримують стабільні і міцні сферичні монтморилонитові оболонки.
Аналогічні процеси цілком могли відбуватися в природних умовах. Пори в стінках осередків дають змогу їм моделювати властивості напівпроникної клітинної мембрани, яка пропускає всередину невеликі молекули, але не випускає назовні більші з'єднання. Відомо, що монтморилоніт також відіграє роль каталізатора, стимулюючи утворення мембран на основі ліпідів та об'єднання нуклеотидів в нитки ДНК. Отже, пори могли виконувати додаткову функцію каталітичних ділянок.
Дослідники не стверджують, що мінеральні осередки дійсно зіграли найважливішу роль в розвитку життя. Вони мають відповідні властивості, але нічого певного тут сказати не можна.
У найближчому майбутньому автори спробують з'ясувати, чи трапляються такі неорганічні бульбашки у природному середовищі.
За матеріалами: Компьюлента
3 
1
Коментарі