Антропологи стверджують, що якби істоти виду людина неандертальська взяли участь у сучасних бігових змаганнях, на стайєрських дистанціях вони б програли людині розумній.

Таку думку озвучила команда Девіда Рейклена з Університету Арізони, США. У роботі, яка схвалена до публікації у виданні Journal of Human Evolution, дослідники порівняли будову нижніх кінцівок у сучасних людей і вимерлих родичів.

Більш розвинене ахіллове сухожилля, яке фіксується на задній поверхні горба п'яткової кістки, робить людину розумну більш витривалою - хоча довгі ноги і вимагають більше енергії для переміщення. Тому наші предки могли довго бігати, тоді як міцні кістки неандертальців допомагали їм виключно при ходьбі.

Фахівці вважають, що такі відмінності були пов'язані зі способом полювання тих і інших. Стародавні люди жили в більш теплому кліматі і добували їжу, заганяючи тварин. А вимерлі гомініди, полюючи "по холодку", більше покладалися на силу своїх м'язів. Таким чином, дотримувався баланс між силою і швидкістю, характерний для всіх представників тваринного царства.

Якщо продовжувати спортивні аналогії, на гіпотетичній Олімпіаді палеоантропи, ймовірно, були б майстерніші в боротьбі, веслуванні та стрільбі з лука. Натомість, у велоперегонах, стрибках і тріатлоні перемога стовідсотково дісталася б сучасним спортсменам.

Зауважимо, що в дослідженні Рейклена враховано тільки анатомічні особливості двох людських видів - специфіка харчування і поведінки не враховані. Комплексний підхід, що враховує всі фактори, повинен допомогти дати точну відповідь на питання, чому ж гомо сапієнс в підсумку виграв головне змагання - еволюційне.

За матеріалами: Компьюлента

×