Кандидату історичних наук Володимиру Борщевичу дивом потрапило до рук рідкісне видання 1918 року періоду Української Народної Республіки – "Словник російсько-український".
У сторінки з раритетної книжки бабуся на продуктовому ринку в обласному центрі загортала чай з лікарських рослин.
"Жінка взяла пожовтілі сторінки зі старої книжки й почала загортати для мене травяний чай. Здивуванню не було меж, коли побачив, що то "Словник російсько-український" 1918 року видання. У головній книгозбірні країни – Національній бібліотеці України імені Вернадського зберігається лише кілька примірників цього видання", - розповів Gazeta.ua Володимир Борщевич.
Науковець за 10 грн. викупив у продавщиці раритетну книжку. Вона встигла вийняти з неї всього дві сторінки.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Бродяга з Нью-Йорка став заїкою після прочитання 20 томів словника
"Книга в достатньо доброму стані. Правда, потребує незначної реставрації. Всі сторінки в ній збереглися й немає значних пошкоджень тексту. Це – не тільки історична пам'ятка, яка побачила світ у роки українських визвольних змагань, а й красномовна ілюстрація розвитку української мови. У складний час боротьби в 1918 році було вишукано кошти для видання словника", - додав науковець.
Володимир Борщевич із захопленням цитує зі словника приклади перекладів.
Каже, аби не тривала русифікація, то нині в широкому використанні в українській мові було б набагато більше різнобарвних слів.
"Тільки послухайте, які цікаві переклади з російської. Наприклад, "сливки" подають як вершок, сметанка, а слово "любовно" – укохано, закохано, "любезничанье" – зальоти, женихання, а "любезничать" – лицятись, женихатись. Скажімо, російське слово "военачальник" перекладають як гетьман, старшина, а "вождь" – верховода, "давнопрошедший" – позадавній, позаколишній, "знахарь" – знахор, шептун, "казначейство" – державний скарб, скарбниця", - навів приклади вчений.
Коментарі