"У нас просто з полиць зникло борошно, а в українських містах на дітей падають бомби" - німкеня Анна, яка приймає українських біженців

8

Фото: Антон Букало

З 24 лютого в Україні триває повномасштабна війна - війська країни-агресорки Росії бомблять українські міста, вбивають мирне населення. Близько 4 млн українців перетнули кордони із сусідніми державами. Найбільше українських біженців приймає Польща. Проте українців приймають й інші країни ЄС. У Німеччині українці знаходять притулок в оселях родин, які хочуть допомогти переселенцям, запрошуючи їх у гості безплатно. Часто біженців запрошують родини з дітьми.

У німецькому селі Штірн поблизу Нюрнберга в Баварії Вольфі та Анна приймають українських біженців у своєму будинку. Оголошення розміщують на спеціальній сторінці з пропозиціями соціального житла. Для гостей облаштували окрему кімнату із санвузлом. У пари є двоє дітей - 5-річний Біла й 5-місячна Малу.

Gazeta.ua поговорила з Анною. Вона соціальна працівниця, допомагає родинам із дітьми, які мають проблеми. Зараз у декреті. Розповідає, що планувала поїхати в Україну, щоб подивитися на Харків - там під час Другої світової безвісти зник її дідусь.

"Я мало знала про Україну. Вона мене зацікавила лише тоді, коли знайшла листа від діда, який загинув у Харкові. Захотілося побачити ті місця, де він був останні дні. Відчути це місто. Ніби знайти останні спогади про діда. Планували найближчим часом поїхати родиною до Харкова. Коли дізналися, що місто практично знищено - були шоковані", - розповідає Анна.

Чоловік Анни навчає водіїв потягів. Знає про Україну трохи більше - захоплюється музикою, згадує, що 2016 року був вражений піснею Джамали на Євробаченні. Згодом дізнався, що композиція "1944" присвячена депортації кримських татар із Криму. Після початку повномасштабної війни в Україні Джамала виконувала цю пісню в Німеччині. Вольф дивився трансляцію на Youtube і зрозумів, що пісня зараз ще актуальніша.

"Ми з чоловіком зараз рідко подорожуємо, як раніше - з наметами, машиною. Зараз двійко маленьких дітей - потрібно створювати відповідні умови. Коли дізналися про початок війни в Україні, найперше я подумала про жінок із дітьми, які потребують допомоги. Тоді зібрали багато речей - одяг, памперси для немовлят - надіслали в Україну. Загалом організовували різну допомогу, але саме купуючи товари для дітей, я плакала. Заспокоїтися не могла три дні - припиню і знову плачу", - розповідає Анна.

Зараз у пари живе киянин Антон. Має серйозні проблеми зі здоров'ям, бо переніс трансплантацію органів. Планував лишитись у Німеччині, проте за кілька днів вирішив повертатися в Україну. Коли Антон виїде - подружжя планує запросити біженців із дитиною.

"Коли в Україні почалася війна, я сказала чоловіку: у нас двоє дітей, але вони можуть спати в одній кімнаті. А у вільному просторі, можливо, поселимо мати з дитиною. Або загалом тих людей, кому потрібна допомога, бо зараз нема, де жити. Я звикла, що в моєму домі багато людей - це мене не лякає. Навпаки - я люблю метушню", - розповідає Анна.

Будинок, у якому живе пара, побудували три роки тому. Він яскраво-жовтого кольору з барвистим муралом. На стінописі - одне обличчя створене з чотирьох різних. Поряд - логотип міжнародної неурядової організації Amnesty International. Організацію заснували у Великій Британії 1961-го. Привертає увагу до порушень прав людини. За свою роботу Amnesty International здобула Нобелівську премію миру, а також премію ООН у галузі прав людини. 2013 року Amnesty International була всесвітньою організацією, яка налічувала близько 7 млн прихильників майже в кожній країні та регіоні світу, зокрема понад 2 млн членів і понад 5 млн активістів.

 

"Ми є членами Amnesty International, і в них була кампанія, згідно з якою вони фарбували стіни будинку, щоб рекламувати права людини. І ми подали заявку. Не беремо активної участі в організації, але жертвуємо невелику суму на місяць для фінансування роботи. Прийшов художник і намалював для нас чудову картину на стіні із чотирма обличчями, на якій написано, що не всі люди є однаковими, але їхні права рівні. Обурює, що ставлення до людей із різним кольором шкіри різниться. Скажімо, до сирійців чи біженців з Афганістану ставлення було упередженим. Українцям зараз допомагають охоче. І це добре, проте для нас усі люди рівні - незалежно від віросповідання й кольору шкіри. Хочемо говорити про це й на нашому будинку це буквально намальовано", - розповіла Анна.

Під час розмови Анна згадує, що "путінська війна" призвела до дефіциту борошна та соняшникової олії в магазинах у Німеччині. Україна була експортером цих продуктів у ЄС. Зараз німці масово скуповують борошно, щоб був запас. Проте Анна наголошує - такі проблеми не можна порівняти з проблемами українців - у Німеччині це розуміють.

 

"У нас просто борошно в магазинах зникло, олія, але це не є великою проблемою. Так, борошно в супермаркетах розмітають. Але в Україні бомблять будинки. І все це відбувається у двадцять першому столітті. Те, що робить Путін, - неприпустимо, страшно, не вкладається в голові. Люди лишились без домівок. Але люди з різних країн справді розділяють цей біль.

З перших днів мої знайомі збирали гуманітарну допомогу. У нашому містечку люди активно допомагають, вони багато пожертвували на збирання і багато речей принесли мені - до речі, памперси в нас у магазинах не так просто купити, бо всі розібрали, щоб надіслати допомогу в Україну. Щоправда, у нашому містечку, гадаю, зараз ми єдині розмістили оголошення на сайті, що готові приймати людей удома. Наше містечко маленьке й дещо провінційне - люди співчувають людям і хотіли б допомогти. Але маю відчуття, що багато хто просто не знає як", - каже Анна.

На запитання, чи легко 5-річний Біла погодився віддати свою кімнату для незнайомців, Анна сказала, що син навіть запропонував зробити подарунок приїжджим.

"Я сказала йому, що війна в Україні призвела до того, що люди втрачають будинки, тому змушені покидати свою країну, їхні будинки зламані. Була здивована, сказала йому, що може прийти сім'я, діти або дорослі люди - і він сказав, що готовий віддати дітям навіть свою улюблену зубну щітку", - каже Анна.

 

Як стати на облік як тимчасово переміщена особа в Нюрнбергу

Кожна область у Німеччині має свої правила реєстрації тимчасово переміщених осіб. Українцям, які планують набути статусу тимчасово переміщеної особи в Нюрнбергу, потрібно спочатку знайти житло. Для цього варто використовувати сайт. Потім стати на облік у Burgerant Mitte (установа на кшталт "паспортного столу". - Gazeta.ua) - там вас зареєструють за адресою проживання та нададуть необхідну інформацію щодо подальших дій. Для реєстрації потрібен паспорт і дозвіл від господаря квартири, де вас поселять. Також потрібно стати на соціальний облік і заповнити документи на медичне страхування - оформлюється у відділі соціального забезпечення.

×