Українські військові продовжують вибивати окупантів із Київщини.1 квітня звільнили Бучу, наперередодні - Ірпінь. В умовній безпеці вже перебуває село Горенка під Гостомелем. Населений пункт був під обстрілами з першого дня повномасштабної війни. Село сильно зруйноване загарбниками.

Жителі Горенки, які не встигли виїхати у безпечніші місця, ховалися від обстрілів у підвалах. Населення виживало без електрики, газу та централізованого водопостачання. Нині частина місцевих вже починають повретатися у рідне село.

Gazeta.ua зв'язалася із волонтерками з Горенки - Ларисою Ліщинською та Оксаною Щербаковою. Ми розпитали, як село та його мешканці змогли пережити останній місяць та наскільки нині населений пункт зруйнований.

ВЛАДА ЗЛЕГКОВАЖИЛА

- Найстрашніше те, що в нас вісім років війна і весь цей час була загроза повномасштабного вторгнення. Але місцева влада не була готова. Не розробили плани евакуації людей, яких зрештою вивозили волонтери. Не було запасу ліків, продовольства, - розповідає Лариса Ліщинська. Разом з сім'єю вона не покинула рідне село.

У січні Київська обласна адміністрації відправила на Гостомельську ОТГ розпорядження про необхідність зробити ревізію пожежних частин, перевірити бомбосховища, запастися медикаментами, їжею та водою.

- Коли почалась війна, то виявилося, що нічого із цього не було зроблено. У нас навіть сирен не було. Горенка залишилась сама по собі. Евакуація, постачання їжі, води, пожежна безпека - ці всі питання залишились на плечах волонтерів, - додає Оксана Щербакова, яка із двома 5-річними дітьми виїхала з села. Проте два тижні по телефону координувала евакуацію населення. Її чоловік теж волонтерить. - Із самого початку був хаос, люди не розуміли: залишатись, чи бігти. Із першого дня не було електрики, із другого - газу. Магазини, аптеки - все зачинено. І ніякого постачання.

Фото: Лариса Ліщинська

- Гостомельський голова Юрій Прилипко мав кілька кримінальних справ, займався дерибаном. Ще кілька справ на нього лежали в прокуратурі. (Юрій Прилипко 2020 року був засуджений до 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна за шахрайство в особливо великих розмірах. Проте згодом його поновили на посаді. 11 березня 2022 року стало відомо, що Прилипка застрелили окупанти, коли він роздавав хліб населенню - Gazeta.ua). Те саме і в інших депутатів. Їм усім було пофіг на підготовку до війни. Родичі Прилипка одразу виїхали в Буковель і автівки свої повивозили, - продовжує Оксана. - Зразу в перший день росіяни гепнули воєнне містечко в Гостомелі. Там навіть сирена не лунала. Ракета летіла, її відслідкували, але не було, як повідомити людям. Гахнуло по сім'ях. Це легковажність абсолютна.

ЕВАКУАЦІЯ З-ПІД ОБСТРІЛІВ

Евакуацію з села організовували місцеві волонтери. Вісьмома машинами за день вивозили до 50 людей. Вдалося врятувати від 600 до 1 тис. осіб. Точна кількість невідома, оскільки ніякої реєстрації не було.

- Мій чоловік разом з іншими добровольцями вивозили людей із Горенки з-під обстрілів, - веде далі Оксана Щербакова. - Спершу везли в бомбосховище у Пущу-Водицю, декого - на Київ. Нашим завданням було евакуювати населення з гарячої точки, а далі люди вже самі розбиралися. Важко порахувати, скількох врятували. Бувало, що підхоплювали людей прямо на вулицях, бо вони підбігали і просилися до машин. Хаотично все відбувалось. І в Мостище наші хлопці їздили, де завалило багатоповерхівки. Виколупували людей звідти. Вивозили і лежачих хворих.

Зараз у Горенках залишилось 130-140 людей, за словами волонтерів. Офіційно ж населення села до початку повномаштабного російого вторгнення становило близько 8 тис. осіб. Ще значна кількість проживали без реєстрації.

- Евакуйовувати людей було складно, страшно слухати крики дітей. В середині теж була якась паніка. Думала, що може варто вивезти і свого сина та племінницю. Але вони не хотіли. Були моменти, коли сумнівалась у правильності рішення. Але зараз думаю, що все мало вийти саме так, щоб ми лишились в селі і помогли іншим, - каже Лариса Ліщинська. - Вчора ми ще двох людей вивезли - 68 і 80 років. Потім зробили мініобхід села з теробороною. І тепер розуміємо по яких вулицях у нас залишились люди. Вони настільки налякані, що сиділи весь час в підвалах, взагалі не виходили. Ми раніше про них і не знали. Тому потреба в продуктах, які я замовляла ще тиждень тому, збільшились втричі-учетверо. Якщо нам дозволять, то будемо намагатись з'ясувати, скільки залишилось людей в Мощуні поруч. Хочемо завозити продукти ще й туди. Станом на позавчора туди їхати ще не можна було, бо є хаотичні обстріли.

 

Так, як у селі з початку війни не було електрики, багато людей втратили зв'язок з ріднею і не знають, хто із них вижив, а хто - ні. Щоб налагодити контакт - волонтери створили групу в телеграмі. Скидають туди імена та адреси людей, які живі, але тривалий час були без зв'язку. Так їх можуть знайти родичі.

- Знайшли 61 людину в Пущі-Водиці. Є там і з Гостомеля, Горенки, Мощуна. Зараз намагаємось задовільнити потреби в одязі, засобах гігієни, продуктах. Бо хто в чому вибіг з дому, то з тим і залишився, - стверджує Лариса.

СПАЛЕНІ ДОТЛА БУДИНКИ

У Горенці внаслідок атак рашистів 123 будинки згоріли дотла, станом на 27 березня. Повністю знищена інфраструктура населеного пункту, кажуть місцеві.

- Усі підприємства в селі або пошкоджені, або знищені. Зруйновані аптеки, магазини - усе, що приносило гроші в бюджет, - продовжує Лариса. - Біля мого будинку в трансформатор влупили три дні тому. У результаті дім навпроти - пошкоджений. І така картина по всьому селу. Десь вибиті шибки, покрівля понищена. А ще з моєї вулиці відкривається вид на Гостомель. Так там взагалі просто жесть - чорна пляма. А раніше там стояли оселі.

Разом із представниками пожежної частини Пущі-Водиці, місцеві жителі зробили локальну систему пожежогасіння в Горенці.

- Замовила ще вогнегасники, які вони перезаправляють і привозять сюди. Ми їх розподілили по блокпостах. На днях, як бахнуло, ми змогли врятували три будинки цими вогнегасниками. Бо було початкове загорання на других поверхах. Якщо би цього не зробили, то вигоріло б пів села, - додає Ліщинська.

 

Під час війни село сильно потерпало від мародерів. Окупанти в Горенку не ввійшли, але багато їх було у сусідньому Мощуні.

- Були нальотчики-зальотчики мародери, які проникали у село і навіть не зважали на те, що наші хлопці його патрулюють. Почистили багато будинків. Навантажували, вивозили все, що могли. Де хлопці наші їх ловили, то викликали поліцію і ті розбирались. Вчора телефонували, що знову хтось лазить з ліхтариками. Але як тільки приїхали правоохоронці, то вже все було вичищено. Коли припиняться ці обстріли - буде простіше. Саме під час таких страшних атак мародери і заходять у будинки й починають все чистити.

МОГИЛИ НА ПОДВІР'ЯХ

Внаслідок обстрілів російських військ у Горенці гинуло цивільне населення. Точну кількість жертв поки неможливо підрахувати.

- На другий день війни били "градами" і мінометами. Загинув 22-річний однокласник мого сина. Його мати досі в тяжкому стані. Інші жителі були вбиті або мінами, або осколками. Ніхто не розумів, як захоронювати цих людей. Хто має за це все відповідати, - продовжує Лариса. - Мертві по декілька днів лежали. До них неможливо було підійти, бо постійні обстріли. Та і чи маю я право захоронювати когось? Без ідентифікації і без всіх процедур? Вже потім нам сказали в Ірпінській міськраді, що за станом воєнного часу, ми маємо право сфотографувати людину, знайти якись пакет, що є під руками і захоронити прямо у дворі. Потім буде проводитись ексгумація та ідентифікація померлого.

Частину загиблих вдалося вивезти у Київ. Частину хоронили у дворах.

- Дехто сюди під обстрілами їхав і намагався поховати своїх родичів. Для українців і слов'ян взагалі страшно, що когось зі своїх близьких завернули у пакети і так поховали. А було й таке, що мертві десять днів лежали, а потім чоловіки з тероборони і ДСНС приїжджали і ховали, - розповіла Лариса.

 

11 березня вбили місцеву волонтерку Яну Михиденко. В неї залишилась 5-річна донька.

- Яна поїхала в кінець села евакуювати людей, бо ту частину часто обстрілювали. У лобове скло її автівки снайпер влучив двічі. Це не було випадкове потрапляння, стріляли навмисно, - каже Лариса. - Її чоловік досі до тями не прйишов. Цю сім'ю взяли на посилену фінансову опіку, люди скидають пожерви, щоб якось підтримати їх. Ми проговорювали з народними депутатами, що коли це все закінчиться, то варто створити фонд. Щоб дитина Яни мала постійну фінансову допомогу. У них ще й будинок знищений.

ВОЛОНТЕРСЬКА ДОПОМОГА

Місцеві волонтери організували доставку медикаментів, продуктів, палива та засобів гігієни.

- З перших днів зникло світло. Ми організувались з волонтерами з інших областей, привезли генератори, купили бензин, щоб заряджати телефони. На третій-четвертий день сюди почали завозити і продукти, ліки, гуманітарну допомогу, - продовжує Лариса. - Бувало, що везеш харчі, а починають гатити. До вчора у нас було по п'ять-шість серйозних обстрілів на день. Бігли за будинки, де подвійна стіна, чи у якусь яму або заглиблення ховались. Якщо вдома була, то спускалася в погреб. Як починаються обстріли, то не знаєш куди воно полетить. І не розумієш - виживеш, чи ні.

- Перші два тижні була весь час на телефоні - з 6 ранку до 2 ночі, - продовжує розмову вже Оксана. - Звертались люди до мене, а я вже переправляла ці запити на хлопців. У нас були звернення від онкохворих, яким потрібні були морфіни. Якось зателефонував чоловік після операції на серці. Каже: "Треба дуже специфічні ліки". І хлопці це все шукають, купують, привозять. Я виставила свою банківську карту в соцмережах, люди скидають пожертви. Я потім звітую чеками.

 

Багато жителів, виїжджаючи у поспіхах, залишили домашніх тварин вдома.

- Частину ми просто повідв'язували, повідкривали будинки, повідпускали. Створили декілька локацій, на яких їх годуємо. У деяких будинках було стільки замків, що не добрались туди і тварини загинули всередині.

3039

цивільних постраждали через агресію Росії в Україні, за даними ООН станом на 29 березня. Серед них - 1179 вбитих і 1860 поранених. За українською статистикою жертв врази більше. Лише в Маріуполі кількість потерпілих може сягати 20 тис. жителів, за попередніми оцінками. Сам маріупольський голова Вадим Бойченко кілька днів тому повідомляв про 5 тис. загиблих мирних громадян.

×