Вівторок, 30 листопада 2010 04:00

Про хвилину мовчання нагадували сигнали маршруток

У суботу 27 листопада в країні вшанували пам'ять жертв Голодомору 1932–1933 років в Україні.

У Хмельницькому біля пам'ятника "Ангел скорботи" зібралися близько 2 тис. городян. Запалювали свічки, відправили панахиду. На словах "Вечная память" із дерев злетіла зграя ворон і з карканням зникла за дахом будинку.

— Торік відправа була українською, а цього року правлять священики Московського патріархату, — обурюється колишній вояк УПА Горислав Лаба, 84 роки. — Мене не запрошували. Про ходу дізнався з радіо.

У Вінниці в парку ім. Козицького зійшлися близько 200 людей.

— Народ іще не визрів. Я перед цим заходив у торговий центр "Магіцентр", то там втричі більше відвідувачів, — каже сусідові 61-річний Володимир Сопільняк. — Не всі розуміють значення цієї події. Мій батько із села Шура-Мітлинецька Гайсинського району помер три роки тому. Голодовка його застала в 10 років. Розказував, що в класі з ними вчився дуже толковий хлопець. Від нього весь час часником пахло. Більше не було чого їсти. Він помер. Тато до останнього дня згадував того хлопця і шкодував, що такий інтелект загинув.

Біля пам'ятника жертвам геноциду організатори закликали людей попросити вибачення у невинно загиблих. Юрба дружно повторює тричі "Пробачте нам". Потім тричі каже: "І ми вам пробачаємо". У багатьох виступають сльози.

Мер міста Володимир Гройсман та інші представники влади у жалобній ході участі не брали.

Напередодні у п'ятницю 26 листопада біля пам'ятника жертвам Голодомору у Вінниці зібралися близько тисячі людей.

— Мої сестри та брат померли в голодовку, — по щоках 80-річної Ганни Тахтаєвої течуть сльози. — Мені було три роки. Пам'ятаю, як зранку мама батькові казала: "Петя вже холодний". Він був на рік за мене старший. Я, наймолодша, тільки вижила.

В Одесі на Соборній пл. понад дві сотні людей. Місце вшанування пам'яті охороняють зо 50 міліціонерів.

— Приходжу шостий рік поспіль, — каже студентка Анна Михайленко, 23 роки. На її сумці напис: "Не бійся бути українцем".

Запалені свічки виставляють на площі у формі хреста. Промовець каже, що нова влада міста на чолі з мером Олексієм Костусєвим проігнорувала цю подію.

— Это еще счастье, что нас не арестовывают здесь. Спасибо, что вы не побоялись прийти сюда, зажечь свечку, — говорить Андрій Перов, 50 років. Він адвокат.

У Львові на просп. Свободи лунає похоронна музика.

— Коли вже виключать? Це неможливо слухати, — каже працівниця аптеки. Січе дрібний дощ зі снігом. Перехожі кутаються у  шарфи.

Територію біля пам'ятника Тарасові Шевченку заполонили люди. Багато хто прийшов із колосками. Хрестом вишикувалися курсанти військового училища у чорній формі. Знімають кашкети. Хвилина мовчання.

На центральному майдані Тернополя гасло "Голодомор-геноцид" виклали 2-метровими літерами зі 1726 свічок.

— Хочемо нагадати владі, що Голодомор стався не через неврожай. Це було заплановане тодішньою владою знищення народу, — говорить 25-річний Юрій Лотоцький з організації "Молодіжний націоналістичний конгрес".

— Але що ти Януковичу поясниш? — додає 27-річний Богдан Яремко. — Для нього шо геноцид, що генофонд — одне й те саме.

В Івано-Франківську на світлодіодних екранах на центральних площах упродовж дня транслювали відеофільми "Хлібна гільйотина", "Голод 33-го", "Незнаний голод". О 16.00 на Вічевому майдані близько 400 людей запалили свічки. Про хвилину мовчання звуковим сигналом повідомляє громадський транспорт.

На Центральній пл. у Чернівцях біля пам'ятника Тарасові Шевченку близько сотні городян виклали із свічок хрест. На великому стенді показували фото на тему Голодомору.

— Я малим прийшов до своїх родичів у гості. Вони тільки-но щось поїли, і тітка згортала крихти та залишки їжі зі столу, щоб залити їх водою та дати собаці. У хату попросився молодий чоловік, просив щось поїсти. Дядько відповів, що нічого нема, лише помиї для пса. Я досі бачу, як той чоловік перегорнув миску з тими помиями, випив їх та перехрестився. Подякував і пішов, — розповідає чернівчанин Іларій Терлеський, 83 роки.

Від 100 до 5000

Стільки людей зібралося на центральних площах обласних центрів у день вшанування пам'яті жертв Голодомору 1932–1933 років

 

Чиновники в ресторані святкували відкриття церкви

У суботу зранку в селищі Широке під Донецьком проходить святкова літургія. Митрополит Донецький і Маріупольський Iларiон відкриває новий Михайлівський храм. На службу приїхали губернатор Донеччини — Анатолій Близнюк, народні депутати. Віднедавна вони живуть на хуторі Широкому. Давали гроші на будівництво церкви.

— У вашого селища з'явилося нове народження, — каже Іларіон до вірян. — Завдяки людині, яка має високе становище і є однією з небагатьох, хто щиро любить народ.

Додає, що знає губернатора 15 років.

— Спаси его, Господи, — приказують за митрополитом парафіянки.

Владика дякує губернаторові за храм та нову дорогу. Вручає Анатолієві Близнюку вищу церковну нагороду — орден святого рівноапостольного князя Володимира.

Нагороди також отримують помічник губернатора Іван Карасьов і кілька чиновників. Зокрема начальник Головного управління капітального будівництва облдержадміністрації Олег Кізіменко. Той  запізнився. Митрополит надіває йому орден уже на виході з церкви.

Надворі Близнюка обступають журналісти. Нагадують, що в усіх храмах цієї суботи правлять панахиди за жертвами Голодомору.

— Мы помним, это не должно повториться, — насуплюється губернатор. Обіцяє запалити свічку о 16.00.

Чиновники розсідаються по авто, їдуть святкувати до ресторану неподалік. Решту присутніх запрошують до накритого у дворі столу. Накрапає дощ.

— Не було ніякого Голодомору, це все Ющенко придумав. У 1932–1933 роках був неврожай, — говорить літня жінка, яка називається Ніною.

О 16.00 того ж дня біля пам'ятника Шевченку в центрі Донецька зібралися близько сотні людей.

— У Донецькій області ще мало зроблено для увічнення пам'яті жертв Голодомору, — говорить Марія Олійник, заступник голови обласного товариства "Просвiта". — Місцеві чиновники вже не заперечують факт Голодомору, але, як і раніше, не вважають його геноцидом українського народу. Вулиці Донецька досі носять імена організаторів Голоду: Власа Чубаря, Станіслава Косiора, Павла Постишева. Я з 1989 року звертаюся до місцевої влади з проханням перейменувати вулицю Постишева, дати їй ім'я Героя України — Василя Стуса, який вчився і працював у Донецьку. Але в Донецькій міськраді 85 депутатів із 90 — члени Партії регіонів. Цим усе сказано.

Зараз ви читаєте новину «Про хвилину мовчання нагадували сигнали маршруток». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Голосів: 47044
Голосування Підтримуєте введення біометричного контролю на кордоні з РФ?
  • Підтримую. Тепер потрібно заборонити українцям їздити в Росію
  • Ні, нічого не дасть крім черг на кордоні
  • Потрібно вводити візовий режим
  • Краще заборонити росіянам в'їзд в Україну
  • Це нічого не дасть. Злочинці з РФ все рівно знаходитимуть способи потрапити в Україну
  • Досить повністю припинити транспортне сполучення з РФ
  • Сумнівне рішення. Такий контроль ще більше провокуватиме Росію. Можливе загострення на Сході
Переглянути
Погода