В 1967 році, в тодішній радянській Україні стався безпрецедентний випадок – як для юриспруденції самої республіки, так і загалом всього світу.
Президія Верховної Ради УРСР прийняла рішення судити людину не за чинним законодавством, а за тим, яке діяло ще у 1927 році.
Різниця полягала у найвищій мірі покарання. Станом на 1967 рік це був вирок - 25 років тюремного ув'язнення. На 1927 рік – розстріл. Цей вирок стосувався Антона Олійника, уродженця хутора Березина Друхівської сільради (нині це терени Березнівського району) Рівненської області, члена ОУН.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Якими були туристичні притулки у Карпатах 100 років тому
Довело можновладців до таких крайнощів те, що Олійник як політв'язень, засуджений на 25 років, тричі втікав з найбільш охоронних місць ув'язнення. Навіть із сумнозвісного Володимирського Централу. При цьому в способах втечі, оригінальних, хитромудрих і просто неймовірних, йому міг би позаздрити навіть легендарний Устим Кармелюк.
Втім, не це головне. Головне, що опиняючись короткочасно на волі, Антон Олійник не припиняв боротьби за незалежність України. І саме він у цьому сенсі є одним із останніх, якщо взагалі не останнім, ОУНівським форпостом, який ліквідували комуністи. Його розстріляли 6 лютого 1967 року.
12 томів кримінальної справи, і в кожному томі від 311 до 628 сторінок. Саме таке "досьє" збереглося в архіві Служби Безпеки України на злісного ворога України, як називали Антона Олійника.
Коментарі
2