20 жовтня стало відомо, що на посаду першого заступника голови Державної служби з питань геодезії, картографії і кадастру (раніше — Держкомзем) було призначено професійного юриста Людмилу Шемелинець. Раніше вона вже працювала у цьому відомстві на посаді начальника юридичного управління. Це було саме в ті часи, коли електронний земельний кадастр з перших днів своєї роботи викрив сотні і тисячі тіньових оборудок з землею. Тому тиск на команду, що запровадила новації, був шаленим. Сьогодні Людмила Миколаївна повернулася у відомство, щоб продовжити довгоочікувані реформи у земельній сфері. Як завжди при подібних призначеннях стало питання: а хто пролобіював жінку-юриста на її посаду? З нього ми й почали наше інтерв'ю.
"Моя посада по умовчанню віддалена від політики, лише фах та стратегічне бачення…"
— Як відбулося ваше призначення на посаду? Хто був ініціатором такого кадрового рішення?
— На сьогодні в Уряді триває пошук кандидатур, які зможуть очолити головний земельний орган та продовжити курс реформ у галузі. Я не була здивована, коли на зустріч запросили мене і запитали про моє бачення потрібних дій, оскільки раніше я професійно займалася цими питаннями як фаховий юрист із земельних відносин, була одним із співавторів та розробників змін до закону про земельний кадастр, закону про скасування плати за реєстрацію земельних ділянок, отримала досвід державної роботи у цій сфері. Моя принципова позиція відносно земельної реформи була сформована ще в ті часи, коли команда, в якій я працювала, поперек інтересів багатьох могутніх політичних фігур, таки запустила державний земельний кадастр. Цей реєстр зразу ж в значній мірі зв'язав руки тим, хто звик розпоряджатися державною та людською землею, як своїми володіннями.
На співбесіді в Кабміні я так і сказала, що кадастр — це не просто технічна система, а інструмент збереження справедливості в країні, гарантія для мільйонів українців, що надбання всього їхнього життя ніхто не забере, гарантія того, що їх спільну власність — державні землі, ліса, річки, ніхто не вкраде, користуючись тим, що спритно роздав гречку на виборах. Крім того, я окреслила своє бачення розвитку цієї сфери. Гадаю, моя позиція знайшла розуміння в уряді.
— З вашої відповіді не випливає прив'язки до жодної політичної сили. А розкажіть, будь-ласка, Людмило Миколаївно, про вашу біографію, де ви працювали та навчались, звідки ви родом?
— Моя посада по умовчанню повинна бути віддалена від політики. Мова має йти лише про фах та стратегічне бачення. Якщо цікавить моя біографія, я народилася у селі Бабчинці Чернівецького району Вінницької області. У 2005 році здобула юридичну освіту. Першим місцем роботи, на якому я пропрацювала 5 місяців, був київський міський осередок Партії регіонів. Після кількамісячного пошуку роботи це була єдина робота, де на ставку взяли юриста майже без досвіду. Я знайшла її через знайомих. Через 5 місяців я взяла участь у конкурсі на заміщення вакантних посад у Київській міській раді, та звільнившись з попередньої роботи, почала працювати в Київраді.
Наступні кілька років я працювала в основному як незалежний юрист, отримала великий досвід щодо управління підприємствами, установами, організаціями, супроводження діяльності юридичних осіб у судах, договірної роботи .
З 2011 по 2014 рік отримала досвід державної служби, досвід роботи у сфері земельних відносин, працюючи керівником юридичної служби (спочатку управління, а потім департаменту Держземагентства). На роботу до Держземагентства мене запросив Голова Тимченко, якому після його призначення на посаду потрібен був досвідчений юрист.
Оскільки земельне право було мені дуже цікаве, я погодилась не вагаючись.
Якраз у цей час вступав в силу закон про кадастр, наша команда вносила до нього багато змін і я була їх фактичним співавтором. Потім була одним із розробників закону про скасування плати за реєстрацію земельних ділянок.
В 2014 році отримала пропозицію від Голови Державної архітектурно-будівельної інспекції України очолити Юридичний департамент. Там якраз розпочинався процес реформування Центрального органу виконавчої влади та його територіальних органів. Де і працювала до моменту призначення на сьогоднішню посаду.
Таким чином, як бачите, жодних політичних зв'язків я тоді не мала, та й зараз не маю. У процесі численних обговорень наших законопроектів, що півроку тривали у Верховній Раді в комітетах, мої стосунки там зводилися завжди суто до фахової дискусії, а я вела цю роботу просто як фаховий юрист із земельних відносин.
— Тобто на роботу у апарат Партії регіонів ви потрапили не за покликом душі?
— Розумію ваш жарт, але молоді спеціалісти в нашій країні, тим більше з провінції та без зв'язків як я, на жаль, справді не мають великого вибору з пошуком першого місця роботи. А от, до речі, юридичний досвід, на який я розраховувала, перша робота мені дійсно дала. Наприклад, пам'ятаю справу, коли нам довелося у суді доводити місцевій київській владі на чолі з Леонідом Черновецьким, що палатки передвиборчої агітації не є малою архітектурною формою і для їх встановлення не потрібні безкінечні вештання по коридорам держустанов. Тоді здобуте нами рішення суду дало можливість залишитись на вулицях міста агітаційним палаткам усіх політичних сил, попри намагання київської влади їх прибрати.
— Пробачте, але в Інтернеті за останній тиждень з'явилося безліч публікацій, котрі наводять і ряд інших фактів про нібито вашу тісну співпрацю з Партією регіонів. Наприклад, що ви працювали в центральному апараті, що ви ледь не очолювали громадську приймальню ПР, що ви балотувалися до Київради за списками Партії регіонів. Скажіть, що з цього всього правда?
— Практично все, що ви перелічили — вигадки, які не має сенсу коментувати. Єдиний факт, що відповідає дійсності, у 2008 році моя робота як найнятого юриста була пов'язана з місцевими виборами. Усіх юристів, яких тоді найняли на роботу на період виборчого процесу, включали в списки ПР до Київради на непрохідні місця. Вважали, що таким чином унеможливлювався тиск на працівників.
Щоб закінчити з цим запитанням, я скажу так: у мене немає сумнівів, що мої опоненти перерили мою біографію після призначення. І те, що перший запис у трудовій книжці став єдиним "компроматом", який вони змогли знайти на мене, теж, мені здається, говорить саме за себе.
— Скільки вже землі вкрали олігархи у українського народу?
Відповідь на це запитання зможуть у повній мірі надати правоохоронні органі, громадські активісти та суди після того, як ми зробимо роботу земельного кадастру ще більш якісною. З свого боку можу обіцяти, що Держкомзем ознайомить з правилами роботи з системою реєстру земельного кадастру якомога більші кола зацікавлених людей. Я впевнена, що прозорість і сучасні технології розставлять все на свої місця набагато швидше, ніж зараз здається.
"У кожному селі можна буде побачити, що омріяне людьми європейське життя вже тут…"
— Чим ви в першу чергу плануєте зайнятися на новій посаді, у чому ви бачите сенс свого перебування на цьому посту?
— Перед такими інструментами державного управління як Державна служба з питань геодезії, картографії і кадастру сьогодні стратегічно стоїть декілька важливих стратегічних завдань.
Перше, це збереження законних прав на землю громадян, докорінне винищення злочинних оборудок з землею, придушення спроб олігархів по тіньовій скупці угідь.
Друге – реалізація ініціатив Уряду щодо децентралізації влади, передачі повноважень органам місцевого самоврядування, надання змоги людям отримувати необхідні документи в сільських, селищних, міських радах. Проведення відкритих земельних торгів, щоб дати змогу всім бажаючим реалізувати свої права.
Доволі важливим на сьогодні є створення у подальшому умов для того, щоб податки з земельних ділянок стали надійним джерелом фінансування бюджетів українських міст і сіл. Адже саме надходження від місцевих податків на земельні ділянки та майно в ЄС роблять села і міста такими охайними і комфортними, як ми їх звикли бачити. З іншого боку, що ми маємо в Україні? Коло дверей центральної влади з протягнутою рукою за коштами стоять тисячі міст і сіл. У той же час безкраї поля навколо цих обшарпаних міст і сіл невідомо кому належать, обробляються, комусь приносять великі прибутки, але не місцевим громадам. А так бути не повинно. Але для того, щоб податкова мала можливість справедливо взяти плату за використання землі з власників та орендарів, треба щоб вже чітко і однозначно всі бачили на електронній кадастровій карті, кому що належить і по якому праву. І в цьому плані ще багато роботи. Але по її завершенню, міста і села України стануть не дотаційними одиницями, а головними покупцями дорожно-будівельних, архітектурних та впоряджувальних робіт. І в кожному селі можливо буде побачити, що омріяне людьми європейське життя вже настало, що воно вже тут. Для цього ми і будемо працювати.
— Як оцінюють закордонні інвестори та спеціалісти ту систему реєстрації земельних ділянок, яка сьогодні побудована в Україні?
— Під час моєї попередньої роботи в Державному агентстві земельних ресурсів України ми багато спілкувалися з іноземними фахівцями, як під час інженерного конструювання системи кадастру, так і після її запуску в роботу. Сотні порад і зауважень, наведених прикладів були враховані під час роботи. Але і це не вберегло від коригування системи після відкриття. Тому процес професійного обговорення роботи кадастру триває і сьогодні. При цьому сторонні закордонні користувачі і спеціалісти загалом позитивно оцінюють як саму систему, так і якість її роботи. Адже вона створювалась на базі прикладів кращих світових систем обліку і реєстрації землі. Напевно, слід нагадати, що формальною метою проекту було створення системи Державного земельного кадастру, видача державних актів на право власності на земельну ділянку громадянам, картографування території України в різних вимірах. І всі ці цілі були досягнуті.
Що і підтвердила моніторингова місія Світового банку, яка побувала в Україні 11–19 лютого 2013 року. І пізніше, Світовий банк у своєму листі від 26 лютого 2013 року повідомив Українській стороні про досягнення цілей Проекту та відзначив, що ці досягнення є значним успіхом України. Який в свою чергу сприятиме зміцненню захисту прав власності на землю, підвищенню ефективності операцій із землею та нерухомим майном, а також поліпшенню прозорості управління земельними ресурсами.
"Один факт: скільки за останні роки було підпалів, викрадень або втрат місцевих земельних архівів?.."
— Іноді лунає критика відносно того, що Україна могла обійтися без кадастру. Що не треба було витрачати 200 млн. дол. Світового банку на створення системи. Чи виправдала кадастрова система сподівання засновників і користувачів?
— Тобто, за вашою логікою, було би нормально, якби Україна, єдина серед розвинутих держав, не вела обліку своїх земельних ресурсів? На сьогоднішній день можна впевнено сказати, що кошти на електронну кадастрову систему витрачені були правильно. І хоча вона є механізмом, який буде вдосконалюватись весь час свого існування, я твердо переконана, що запуск кадастру – це була революція, яка вирвала земельні відносини в нашій країні з 19 сторіччя і перенесла їх у 21-ше. Подивіться тільки на один факт — скільки було повідомлень за останні 5-7 років про підпали, викрадення або втрату місцевих архівів з даними по землі? Це десятки випадків. І хто відповів за ці погроми? Та майже ніхто. Кожен раз лунали слова, що у місцевої влади мало коштів, щоб надійно охороняти архіви, тому винних якби нема і негативний процес набирав обертів. Звісно, при погромах втрачались важливі документи, що підтверджували права власності людей на землю. Як ви розумієте, легітимна правова база власності, за котру відповідає держава, в наступні кілька років фактично зніме такі питання. Ми, як держава, гарантуватимемо кожному громадянину надійне збереження інформації про його майнові права. І важко уявити куди б зайшла ця традиція бандитизму та свавілля, аби вчасно не з'явився центральний електронний кадастр, данні з якого вкрасти вже неможливо.
— Крім того, робота сучасного земельного кадастру ставить Україну в один ряд з розвиненими країнами світу у питаннях обігу земель та планування їх розвитку. Давайте просто себе запитаємо, чи погодиться іноземний інвестор будувати в Україні завод за багато мільйонів доларів, якщо побачить, що данні про належність йому земельної ділянки зберігаються лише у паперовій папці, що лежить десь за дерев'яними дверима однієї з комірчин місцевої Райради? Звичайно, що наявність ділянки під завод на загальнодержавній електронній карті кадастру виглядає куди більш виграшно для залучення іноземних інвестицій в країну.
— Відомо багато випадків, коли органами влади були надані деяким особам ділянки там, де цього не можна було робити. Маються на увазі заповідники, водоохоронні території, ліси. Чи може кадастр допомогти відновити законність в подібних випадках?
— Так, звичайно. Наявність електронного кадастру дає змогу будь-якому правоохоронному органу або небайдужим громадянам підняти питання про законність передачі багатьох ділянок. І ми зараз добре бачимо, що по всій країні фактично ці процеси відбуваються. Так, на півдні країни активісти задають питання місцевій владі про те, як і кому дістались території на узбережжі, до процесу залучаються правоохоронці і суди. В інших регіонах країни, громадяни суворо питають у своїх минулих і теперішніх місцевих керманичів про те, де і куди поділася земля міст і сіл, хто підписував багатолітні договори оренди на землю з мізерною платою за користування. І без сумніву, таких розслідувань на місцевому рівні з кожним місяцем та роком буде ставати дедалі більше, тому що зараз громадяни все більше відчувають себе господарями свого життя і відповідальними за спільне майно. І якщо раніше не чистий на руку чиновник міг місяцями і роками не казати громаді про стан справ з землею, то зараз є можливість контролювати його с кожного комп'ютера в країні, відкривши кадастрову карту. І така можливість весь час буде посилювати інтерес громадян до спільних справ і відповідальність за загальні цінності, такі як заповідники, водойми, ліси.
"Держава йде назустріч героям, які не шкодують життів заради своєї країни…"
— Сьогодні цілий ряд органів місцевої влади ініціював видачу земельних ділянок учасникам бойових дій у зоні АТО. Чи буде земельна держслужба підтримувати цю ініціативу?
— Як пересічна людина, як громадянин я щиро підтримую прагнення віддячити героям, що проливали свою кров під час АТО. Безумовно, ці люди заслужили своїми подвигами за рідну країну та відвагою на подяку від суспільства. І можу сказати, що Державна служба з питань геодезії, картографії і кадастру максимально сприятиме реєстрації земельних ділянок для таких людей, після рішень місцевих органів про надання ділянок. Ми всі повинні бути вдячні тим героям, що боронять нашу Україну від загарбників.
Можу повідомити, що за даними наших територіальних підрозділів станом на 23 жовтня, від учасників АТО вже надійшло 7214 заяв на отримання земельних ділянок. І на ці заяви вже є дуже оперативна реакція органів влади. Так вже прийнято 3373 рішення про надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення 3580 земельних ділянок загальною площею 2028,41 га. Лідерами в цій роботі є Львівська область – 579 рішення, Чернігівська – 348 рішення, Волинська – 331 рішення про виділення ділянок. Таким чином можна сказати, що ця робота вже стала масовою і держава йде назустріч героям, які не шкодують навіть життів заради своєї країни.
3 
79692
Коментарі
1