Президент України Володимир Зеленський назвав невиправдано жорстким рішення італійського суду стосовно нацгвардійця Віталія Марківа. Під час телефонної розмови з прем'єр-міністром Італії Джузеппе Конте Зеленський наголосив на необхідності неупередженого розгляду цієї справи Апеляційним судом.
Глава держави запропонував Риму правову допомогу України у проведенні ґрунтовної спільної експертизи, повідомила прес-служба Володимира Зеленського.
Проте в офіційній заяві італійського уряду стосовно розмови керівників країн немає жодної згадки про Віталія Марківа. Рим повідомив, що Зеленський і Конте говорили виключно про торгово-економічні стосунки.
Україна ніяк не може визволити нашого бійця Віталія Марківа. Проросійський уряд Італії влаштував над ним політичне судилище за злочин, якого не могло бути.
Про це в інтерв'ю Gazeta.ua говорить публіцист, колишній командир роти батальйону "Айдар" Євген Дикий.
Чому італійська сторона замовчала розмову з нашим президентом стосовно справи Марківа?
- Це в жодному разі не означає, що в офісі нашого президента збрехали. Просто ця частина розмови принципово не була сприйнята Римом. Зеленський озвучив потрібний меседж, але італійці його не почули настільки, що хочуть повністю ігнорувати. Рим дуже затято стоїть на своєму рішенні суду. Не готовий до жодних переговорів з Україною з цього приводу.
На що варто звернути увагу у рішенні італійського суду? Як його можна охарактеризувати?
- Справа Марківа - це зразок суто політичного судилища. Розправа з наперед визначеним результатом. Основна проблема навіть не в тому, скільки років дали нашому нацгвардійцю. Справа у тому, що його судили за злочин, якого взагалі не було. Його просто не існувало. Роккеллі та Миронов загинули внаслідок потрапляння мінометної міни під час ведення бойових дій. Така загибель журналістів в усьому світі трактується як нещасний випадок. Тобто це означає, що не було факту злочину, за який судять Віталія Марківа.
Коли смерть журналіста на війні можна вважати злочином?
- Існують чіткі критерії, коли смерть журналіста на фронті класифікується як злочин. Цей перелік складається лише з двох пунктів. Перший - якщо журналіста затримала якась зі сторін конфлікту і після цього вбила його. Це підпадає під юрисдикцію міжнародного військового трибуналу. Другий - якщо журналіст загинув від кулі снайпера. І тільки тоді, якщо б вдалось довести, що снайпер через свою оптику бачив, що стріляє у неозброєну людину у цивільному одязі. Тут вже є простір для судового розгляду.
В усіх інших випадках - загибель від міни, снаряду, підрив на розтяжці, шальна куля - смерть журналіста має трактуватися як нещасний випадок.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Ветеран про справу Марківа: багаторівнева зрада
Можна провести якісь історичні аналогії зі справою Віталій Марківа?
- У 2003 році у Багдаді загинув український оператор. Американський танковий екіпаж зробив тоді прицільний постріл у конкретне вікно, де перебувала телевізійна група. Суд визнав дії екіпажу абсолютно законними, адже це сталося під час бою. Саме тому фронтові журналісти отримують більшу зарплату, ніж їх цивільні колеги. Це - ризики професії. У Багдаді мова йшла про прицільний постріл. У випадку Роккеллі говоримо про міну, що потрапляє зі зміною точності у сто метрів. Це - зброя, що працює по площі, а не по конкретному об'єкту. Тут базово не могло бути вбивства. Як тільки розслідування встановило ці деталі, мали закрити справу. Решта - абсурд і порушення сталої практики права війни. Нікого у світі не засудили за такі дії, прецедент Марківа - єдиний.
Я особисто знав перекладача італійського журналіста Миронова. Познайомились у 1995 році на першій війні у Чечні. Обговорювали можливі обставини загибелі. Мовляв, якщо розстріляють на блок пості, є мінімальний шанс, що за це хтось може понести покарання. Але якщо загинемо під федеральними бомбами - це виключно наша проблема. Миронов тоді це чудово розумів. І італійське правосуддя розуміє. Але воно завідомо зайняло відверто антиправову позицію.
Чому італійський суд так вчинив?
- Нікого не цікавили реальні обставини смерті журналіста Роккеллі. Суспільство хотіло помсти. Мовляв, нашого вбили і хтось має за це відповісти. Навіть сам суд відбувався у рідному місті Роккеллі, присяжними були місцеві. Вони могли особисто знати родину загиблого. Це теж порушує усі базові правила судових процесів. Суд був упереджений, відхилив аргументи захисту, що базуються на світовій практиці. Створив унікальний прецедент судової розправи за злочин, якого не було.
Як українська влада може звільнити нацгвардійця Марківа?
- Немає сенсу у цій ситуації говорити про правові аргументи. Судилище було суто політичне. Тож саме політичними методами можна вирішити це питання. Тут маємо проблему. У нас немає важелів для тиску на італійську владу. Можемо простити, намагатись достукатись. Але до кого? До країни з відверто проросійським керівництвом? Міністр внутрішніх справ Італії фотографувався на Червоній площі у футболці з портретом Путіна. Навряд зможемо переконати цих людей. Але варто намагатися простити про допомогу міжнародних союзників. Перебуваємо у складні ситуації. Правові аргументи не працюють. А інших у нас немає.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Суд проти нацгвардійця Марківа був спецоперацією Росії — посол України в Італії
Яка подальша доля чекає на Віталія?
- Боюсь, що Віталій Марків просидить у тюрмі довго. До того моменту, поки не складеться більш сприятлива політична ситуація. Поки в Італії не зміниться влада. Тоді зможемо витягти його політичними та дипломатичними методами. Все вказує на те, що це буде не скоро.
Захист Марківа подав апеляцію. Є шанси, що Апеляційний суд Італії його виправдає?
- Є ще певні надії. Не знаємо, наскільки в Італії Апеляційний суд залежний від політичної влади. Якщо там сидять об'єктивні юристи, вони ухвалять рішення про звільнення Марківа. Адже в апеляційному суді рішення виносять не присяжні, а професійні судді. Тож є шанс. Справа настільки абсурдна, що її мав би закрити будь-який хоча б відносно неупереджений суд. Побачимо результат десь за півроку. Приблизно стільки буде готуватися апеляція.
Україна може якось допомогти Віталію Марківу?
- Якщо у Апеляційний суд Італії підтвердить вирок, залишиться сподіватися на дипломатичні методи. Єдине, що реально від нас залежить - як буде сидіти Марків. Є принципова різниця між бути ув'язненим і забутим усіма чи сидіти у тюрмі як герой, про якого пам'ятають. Треба відправляти Віталію листи, посилки, виходити на пікети. Нехай навіть вони будуть абсолютно безрезультатні. Для нього самого це буде важливо. І це єдине, чим зараз можемо допомогти Віталію Марківу.
Нацгвардійця 29-річного Віталія Марківа 12 липня засудили до 24 років тюрми в італійському місті Павія. Його вважають причетним до загибелі італійського фотографа Андреа Роккеллі та його російського перекладача Андрія Миронова поблизу Слов'янська на Донбасі у травні 2014-го.
За версією прокурорів, перебуваючи на горі Карачун, Марків передав інформацію про журналістів українській армії. У результаті мінометного обстрілу двоє з них загинули, а французький репортер Вільям Рогелон отримав поранення. Він є ключовим свідком у справі.
Адвокат українця Раффаелле Делла Валле каже, що бійця судили за сумнівними підозрами. Ніяких записів, що довели б співучасть Марківа в обстрілі, немає. Лише слова свідків. На суді захист нацгвардійця наполягав, що загиблі журналісти стали жертвами перехресного вогню. В зоні бойових дій вони були без розпізнавальних знаків.
5 
79692
Коментарі