У своєму веганському кафе One Planet на столичній вулиці Кожум'яцькій Павло Вишебаба готує вранці какао з соєвим молоком. У сусідній залі роблять веганські десерти без яєць і вершкового масла. Сьогодні день вегана і ними частуватимуть усіх відвідувачів.
На книжковому стелажі книжки Гемінґвея, сучасних українських письменників, двотомник Григорія Сковороди.
- Мало хто знає, що Сковорода був першим українським веганом. Відмовився від м'яса і риби. Молоко міг випити хіба що після заходу сонця у добрих господарів, - розповідає Павло.
Чи став веганський рух в Україні за останні роки масовим?
- У нас ця хвиля довго піднімалася. Зараз піднялася як ніколи високо. За останні два місяці в Україні відбулися три веганських фестивалі. Це вже не ініціатива окремих людей, а масовий рух.
Які погляди вас об'єднують?
Ми створили громадську організацію, яка займатиметься впровадженням етичного ставлення до тварин, питаннями екології і захисту прав веганів та вегетаріанців.
Об'єднуємося навколо кількох основних принципів.
Людство є лише однією з форм життя на планеті. Антропоцентричний принцип, на мій погляд, безнадійно застарів. Тільки дуже самовпевнені люди можуть стверджувати, що планета створена лише для нас, людей. Планета Земля створена не для нас. Ми живемо лише одну мить порівняно з грандіозною історією планети. Те, що ми з нею робимо, жахає. Оскільки люди є тією формою життя, що наділена розумінням причинно-наслідкового зв'язку, ми несемо і найбільшу відповідальність. А наші дії вже спричиняють екологічну катастрофу.
Друга частина - зоозахисна. Ми маємо визнати, що всі тварини народжуються вільними, як і люди. Зараз це звучить для багатьох смішно. Але ще два століття тому також вигадкою здавалося, що всі люди незалежно від раси вільні. Зараз це ні в кого не викликає сумніву.
Тварини мають нервову систему, вони відчувають біль. Тварини не можуть себе захистити і боротися за свої права. Це мають робити люди.
Поки що людство не готове до того, щоб визнати право тварин на життя і свободу. Це відбудеться поступово.
Що можливо зробити вже зараз?
Заборонити використання тварин у цирках. Науковці довели, що тварини мають почуття гідності. Ми бачимо це на арені цирку, коли лев або тигр не хоче підкорятися. Тому що йому гідність не дозволяє. Така есплуатація і насилля принизливі і для тих, над ким знущаються, і для тих, хто бачить розвагу в приниженні гідності інших.
Цирк — це найлегше, що ми можемо зробити. Тому що насилля там очевидне, виставлене на показ.
Заборонити використання тварин у цирках нескладно, тому що більшість людей до цирків не ходять. Мої друзі-зоозахисники вивчали, хто ходить у цирки. Виявилося, що циркові відвідувачі - переважно бабусі з онуками. Молоде покоління батьків дітей туди не водить. Цирки прекрасно можуть існувати без тварин. Є цікаві акробатичні номери, клоуни.
Уявляєте, років через сто буде анахронізмом те, що в цирку показують живих тварин.
Як і в зоопарках. Я нещодавно був у зоопарку з необхідності. Ми знайшли стрижа зі зламаним крилом. Довелося мені їхати у зоопарк до орнітологів. Я вперше там побував. Це настільки важке видовище: тварини з явними психічними розладами. Сидять, дивляться в одну точку. Слон, який у спеку ховається під навісом, не більшим за периметр його тіла. Якщо він поворухнеться чи зробить крок, опиниться під палючим сонцем.
Я запитував друзів — чому ви ходите в зоопарк? - "Ну а де ще дитина побачить слона?" А якщо ви захочете показати дитині ескімоса, ви хіба будете ескімосів саджати в клітки? Ви вмикаєте YouTube. Так само можна знайти чудові передачі про тварин. Нащо дитині дивитися на страждання слона або тигра? З горилами взагалі жах. Горила — дуже розвинута тварина. У зоопарку вона просто сидить, обійнявши бетонний стовп. Замість джунглів вони перебувають у неприродному для себе середовищі — у засміченому смогом центрі Києва.
Зоопарк отримує за це гроші. Суспільство не отримує від цього нічого.
В Україні є закон про жорстоке поводження з тваринами, але він не поширюється на свійських тварин. Це те, що ми маємо змінити поступово.
Коли суспільство буде до цього готовим?
За нинішніх умов суспільство не готове про це навіть говорити. Добре було б, якби воно хоча б послухало. У нашому довгостроковому плані поетапно розписано, як закрити промислове тваринництво.
Перше — це мораторій на збільшення потужностей промислового тваринництва. Одночасно треба виробляти більше тофу і бобових, які легко замінюють м'ясо. Згодом потужності тваринництва треба поступово зменшувати - на десять відсотків у рік. Такий план розрахований мінімум на 30 років. Третій етап — це майбутнє, яке зараз важко уявити: це повне закриття скотобієнь.
Зараз у ЗМІ зазвичай побутує дике уявлення, мовляв, вегани за те, щоб випустити всіх тварин, і що ці тварини зметуть людство. Насправді зоозахисники пропонують досить помірковані кроки. 95 відсотків кількості корів на планеті люди розмножують штучно. Справжня їхня популяція — це 5 відсотків від наявної. Якщо ми припинимо їх розводити, їхня кількість значно зменшиться — до передбачених природою рамок.
Це потрібно не лише задля фізичного і психічного здоров'я людини. Боюся, що промислове тваринництво - чи не найголовніша причина зміни клімату.
А хімічна промисловість, яка виробляє ту ж синтетику, що заміняє хутро? А продукти нафтопереробки?
Не настільки. Леонардо ді Капріо - представник ООН щодо зміни клімату. Нещодавно у його фільмі про зміну клімату "Перед потопом" була наведена свіжа статистика: вироблення однієї яловичої котлети завдає такої шкоди планеті, як викиди газів протягом 67 кілометрів руху автомобіля.
Вся справа в метані. Парниковий ефект спричиняє вуглекислий газ і метан. Одна молекула метану настільки ж шкідлива, як 20 молекул вуглекислого газу. Тому вся хімічна промисловість, яка викидає вуглекислий газ, всі літаки і машини світу не спричиняють такої шкоди, як розведення корів. Корови пережовують траву і викидають в атмосферу метан. Метан - це гази корів. А популяція корів настільки штучно збільшена, що масштаби викидів критичні. До того ж корови важать на 70 кілограмів більше, ніж передбачено природою. Їх відгодовують заради м'яса. Заради молока у корів забирають теля одразу після народження, мати ледь встигає побачити своє дитя.
Зміна клімату загрожує тим, що наші діти не побачать снігу в наших широтах. Не онуки — діти. Про це говорили на Паризькому кліматичному саміті. Темпи потепління збільшуються щороку, і якщо ми не змінимо зараз наш спосіб життя, не відмовимося від м'яса і не почнемо переходити на альтернативні джерела енергії, катастрофа неминуча. Питання не в тому, що ми матимемо дощик замість снігу. Ми матимемо урагани і торнадо.
Цього місяця Всесвітній фонд дикої природи опублікував потужний звіт, дані якого жахають. Останні десятиліття людство вичищає землю від життя. Майже 60 відсотків популяції тварин вбито і знищено за останні сорок років.
Звідки такі темпи?
Людей на землі побільшало завдяки медицині. У ХІХ столітті 30 відсотків людей не доживали до трирічного віку. Людей за останні 50 років стало на 5 мільярдів більше. Це на дві третини людства більше, ніж раніше. А значить, у нас більше браконьєрів, більший ринок, більший попит, більша конкуренція.
Ще одна частина принципів, на яких ми об'єднуємося, — це захист прав веганів і вегетаріанців. У Києві веганом бути легко. Є все, що тобі треба. У тих самих Черкасах значно складніше. Я вже мовчу про мій рідний Краматорськ. Немає продуктів, які необхідні для заміни м'яса. Звичайно, завжди можна знайти овочі і фрукти. Але хочеться, щоб раціон був широкий. Щоб людина ні від чого не відмовлялася, а навпаки - щоб вона отримала свято їжі. Стаєш веганем — і всього стає багато.
Я не їм мясо три роки. Але мені поки що складно відмовитися від яєць і риби.
- Після відмови від м'яса змінюються смакові потреби. Треба просто до себе прислухатися. М'ясо забиває наші нюхові рецептори. Коли ви відмовляєтеся від його вживання, починаєте гостріше відчувати всі запахи. Це загальновідомий факт. А все інше — суб'єктивне. У багатьох людей з'являється легкість. Але я не можу агітувати — ставайте веганами, щоб бути здоровішими. Веганом треба ставати не задля себе.
Чому вегани відмовляються від меду? Адже це не продукт вбивства.
- Але це продукт експлуатації бджіл. Бджоли — дуже розвинута форма життя. Вегани не проти тваринних продуктів як таких. Вегани проти експлуатації. Так само з молоком. Якщо його надоїла від своєї корови бабуся, і це така форма співіснування людини і тварини, випити таке молоко, отримане без експлуатації і насилля, не становить жодних етичних проблем. Так само роблять і сучасні вегани. Так колись робив Григорій Сковорода. Те саме з медом. Є добрі пасічники, які дбають про бджіл. Але таких дуже мало. Я, наприклад, знаю лише одного. Більшість пасічників ставляться до бджіл споживацьки: травлять їх димом, щоб вигнати з вулика і отримати мед. Я не бачу тут співіснування. Це просто використання бджіл у своїх інтересах. Тому меду не вживаю.
Коли і як ви стали веганом?
- Три роки тому. Став я, що називається, самим собою. Від м'яса відмовився легко — просто перестав вживати. Хоча раніше я дуже добре готував шашлик, соромно згадувати. Одного ранку я вчергове приготував собі м'ясо і подумав: "Чому я жеру м'ясо на кістці? Хіба я печерна людина?" Мені це здалося дикунством. Продовжував їсти рибу, доки не замислився, що риба також має нервову систему.
Єдине, що мені було складно, — це відмовитися від сала. Місяць — і ця традиція залишилася в моєму минулому. Кажуть, українцям без сала важко обходитися. Ми не маємо переймати сліпо всі традиції. Від чогось доводиться відмовлятися.
Через надмірне споживання м'яса українці піддали себе великому ризику. Я досліджував дані щодо смертності в Україні. Вразило, що 483 тисячі українців 2014 року померли від серцево-судинних захворювань. Півмільйона українців. Щороку помирає від серцево-судинних захворювань – кожен вісімдесятий. От порахуйте на 40 мільйонів, скільки нашій нації залишилося жити.
Елементарне збільшення кількості рослинної їжі врятує сотні тисяч життів.
Головний замінник м'яса – це бобові. В Україні хоча голоду немає, але потужна економічна криза. М'ясо дороге. Замість того щоб купити одяг чи заплатити за комунальні, люди платять сто гривень за кусень м'яса. При тому, що звичайна квасоля коштує 15 гривень. У бобових майже стільки білка, як у м'ясі. У м'ясі – 40 відсотків, у бобових – 35. З'їв на три квасолини більше – і ти наситився. Квасоля, сочевиця, горох – дуже природні для України культури. Вони можуть замінити м'ясо повністю.
Моє рішення стати веганом збіглося з Майданом. Там був показаний приклад альтруїзму, про який ми досі не підозрювали.
Люди вийшли здебільшого не за свої права. Там не було голодних людей. Переважно успішні, середній клас. Люди вийшли не за шматок хліба, а проти маніпулювання і приниження їхньої гідності. Коли відбулися розстріли на Інститутській, зрозумів: "Я не хочу, щоб мене били і в мене стріляли. То чому я б'ю і стріляю в тих, хто не може себе захистити?" Тварини і люди нагадали мені мітингувальників і "беркутівців" на майдані. Одні стріляють, а інші безборонні.
Як ще вас змінив Майдан?
Я провів на Майдані всі три місяці. Був нічним черговим прес-центру. Погодився, бо був одним з небагатьох, хто не мав на той час дітей і дружини. Всі ночі Майдану я провів у прес-центрі.
Життя розділилося на до і після. До цього я вів досить егоїстичний спосіб життя, якщо бути відвертим. Я здебільшого думав про себе. Майдан всіх нас змусив подумати про іншого. Люди йшли під кулі – це був апогей жертовності. І абсолютне протиріччя егоцентризму, в якому ми всі до цього жили. Спочатку не міг повірити, що таке можливо. Для мене це був акт альтруїзму, який показала Україна не тільки собі, а й усьому світові.
Ви ще два роки тому були російськомовним. Чи складно було перейти на українську?
Під час Майдану я дотримувався думки, що можна бути російськомовним українським патріотом. Була навіть громадська організації РУН — Російськомовні українські націоналісти. Я сам себе таким вважав. Носив прапори донецькі, позиціонував себе: так, я звідти, я російськомовний, але я патріот. Хоч українцем я почувався завжди. У мене прізвище козацьке. Але я мирився зі своєю російською, бо розмовляв нею з дитинства.
У нас у регіоні русифікація здійснювалася 70 років. Наші прапрадіди говорили ще українською, наші діди говорили суржиком, а ми стали зовсім російськомовними. Коли я перейшов на українську, зрозумів, що повернув свій рід до рідної мови.
Прочитав усі десять томів Пушкіна від палітурки до палітурки, Достоєвського, знаю сотні російських віршів напам'ять. Але я запитав себе – чи це мій вибір був? Чому я не знаю, наприклад, стільки ж польської, німецької, американської поезії? Чому я не читав ірландців? У нас у Краматорську 99 відсотків жителів російськомовні. Він повністю був частиною російської культури. Я зрозумів, що вибір це був не мій, а нав'язаний мені іншою культурою і частково політиками, які проводили дуже потужну проросійську пропаганду на Донбасі. Під цю пропаганду я не міг не потрапити. Там весь час говорили про "права російськомовного населення". Нас весь час лякали якимись "бендерами". Зараз смішно казати, але це тоді сприймалося всерйоз. Людей у страсі і стереотипах було тримати легко завдяки тому, що 70 відсотків жителів Донецької області ніколи не виїжджали за її межі.
Це стосується не тільки Донецької області. В усій Україні є така проблема. Вузькість містечкових стереотипів дуже легко розбивається кількома подорожами за межі своєї області. А мені по журналістській роботі довелося об'їздити всю Україну тричі. Побував у всіх областях і в кожній спілкувався з десятками людей.
Людям здебільшого здається, що коли ти змінюєш мову, ти змінюєш себе. Це частково правда. Перейшовши на українську, я почав себе відчувати у своїй тарілці. Перехід тривав не більше двох місяців, хоча давався мені складно. Я дуже повільно розмовляв і досі використовую русизми. Головне було - прийняти рішення спілкуватися українською з усіма, навіть із мамою, з якою я весь час говорив російською. Недавно мені довелося розмовляти з людьми з Москви і Пітера російською. Виявилося, що я не можу згадати слів, які вживав 25 років.
А які зміни помічаєте за останні роки в нашому суспільстві?
Я півтора роки працював у прес-службі Кабінету міністрів: займався міжнародною комунікацією. Коли ми починали у квітні 2014-го, сто відсотків запитів про Україну у ЗМІ і в інтернеті стосувалися війни на Донбасі. Нам треба було це змінити. Якщо Україна асоціюватиметься лише з війною, всі інвестиції звідси підуть. Ми щодня протягом півтора року розсилали у світові інформагенства інформацію про інші події в Україні — розповідали, що в Україні, окрім війни, відбувається.
Після Майдану в культурі стався вакуум. Люди змінилися, свідомість змінилася. Ми подолали егоцентризм і почали замислюватися про права інших, про майбутнє. Менше переймаємося шкурними інтересами. Після окупації ДНР і ЛНР три мільйони українців виїхали звідти і розсіялися по всій Україні. Їм уже складно думати про містечкові інтереси Донецької області.
Змінилися люди. Але культура не змінилася. Поки що у нас залишилася та сама музика, фільми, книжки. Мистецтво не здатне швидко реагувати на суспільні зміни. Літературу нову треба ще створити, через себе пропустити.
Зараз мені дуже складно слухати домайданну музику - наші легендарні старі гурти. Мені вона здається анахронізмом — наче для інших і про інших людей. Справжня сучасна музика народилася, по великому рахунку, на Майдані. Музика і культура зараз мають шукати нові форми і нові теми. Співати "я люблю тебе, а ти любиш мене" більше не цікаво.
Майдан щодня звертався до світу. Він не був локальним українським явищем. Нам завжди було цікаво, що про нас подумає світ. А тепер наша культура має подумати: що від себе Україна внесе у світову дискусію?
Після того як знищуєш своє его, утворюється певний вакуум. Вакуум треба заповнити іншими людьми, іншими істотами, які всі важливіші за тебе. Культура і люди відчули, що вакуум треба заповнювати новими змістами.
Цьогорічний український відбір на Євробачення за якістю музики міг би стати окремим конкурсом Євробачення. Там дуже змістовні речі. Чого самі Джамала і SunSay варті. Це пісні далеко не про те, "як мені сьогодні провести вечір".
У світі через наші революції було кілька періодів моди на українське. Зараз цю моду починає продукувати культура, а не політика?
Культура — так. Ще бізнес має дорости до розуміння, що мало просто заробляти гроші. Бізнес зараз переважно мислить категоріями минулого: провернути справи так, щоб отримати зиск. Це застарілий погляд. Суспільство має підштовхнути бізнес думати інакше.
Не варто користуватися послугами бізнесу, який неетичний, якому байдуже, яким способом заробляти гроші. Європа і Америка зараз показують приклад цивілізованих бізнесів.
От дивіться, найуспішніші кампанії — Tesla Motors (американська автомобільна компанія, яка виробляє і продає електромобілі), Apple. Вони входять у десятку найуспішніших, тому що в них є висока соціально-етична складова. Люди розуміють це і завдячують їм своїми грішми. Бути міліонером від Tesla — це настільки кармічно прекрасно. Можна бути етичним і успішним.
2 
79692
Коментарі
2