Закарпатський історик Йосип Кобаль спростував заяву Архієпископа Ужгородського і Мукачівського УПЦ МП Феодора про знайдений печерний монастир ХІ століття. Кобаль назвав печери закинутими шахтами, де кілька століть тому добували залізну руду.
"Про історію Закарпаття XI ст. взагалі немає жодного тогочасного історичного джерела. Тому поки такі не знайдуться, всі твердження про печерний монастир XI століття біля Мукачева слід вважати нісенітницею", - сказав Йосип Кобаль.
За словами історика, у жодній книзі немає інформації про печери ХІ століття та про монахів, які їх викопали.
"У своїй дисертації Архімандрит Свято-Миколаївського монастиря Василій Пронін допускає, що монахи на Чернечій горі могли жити і до 1360 року, але, як він пише: "Данные о первых монастырях не сохранились". У самому Свято-Миколаївському монастирі протягом його кількасотрічної історії ніхто не знав про легенди чи традицію "печерних поселень", - сказав Кобаль.
На переконання історика, печери є закинутими штольнями, в яких добували залізну руду.
"Уже в залізному віці у VIII–І ст.ст. до н.е. біля Мукачева видобували залізну руду. І саме там знаходився кельтський опідум Галліш-Ловачка. І печери, про які говорять священики, є залізодобувними штольнями нового часу", - сказав він.
За твердженням Архієпископа Феодора, у 1054 році на схили Чернечої гори біля Мукачева прийшли першопоселенці-монахи і з благословення Преподобного Антонія (засновника Києво-Печерської лаври) викопали печери, в яких жили до 1360 року, коли Федір Корятович заснував тут Свято-Миколаївський монастир. Він говорить, що колишній архімандрит монастиря Василь Пронін знайшов у цих печерах залишки святих книг, глиняну посудину і що у 1954 році він запросив сюди московських археологів, які встановили, що печери викопані монахами й ідентичні до печер Києво-Печерської лаври.
1 
79692
Коментарі