У суботу, 14 липня, "швидка" через погіршення здоров'я забрала з-під Українського дому 21-річну іванофранківчанку Ольгу Довганюк. Це вже третя учасниця голодування, яку було госпіталізовано. Але загальна кількість голодувальників не зменшилася. Їм на заміну прийшли ще троє.
"У однієї з наших подруг стався нервовий зрив, - каже 26-річна учасниця голодування Оксана Неживенко, - а у двох фізичний стан погіршився".
Аспірантка Києво-Могилянської академії Оксана Неживенко переїхала до Києва в чотирнадцятирічному віці і вступила до ліцею східних мов. Каже, що їй завжди було прикро, що навіть україномовні переходять на російську. Але українська мова поступово поширювалася. На її думку, закон від Ківалова та Колесніченка знову звузить сферу вживання української мови. Саме тому вона бере участь в цьому протесті. Оксана, крім української і російської, вільно володіє англійською і непогано французькою і німецькою.
"Я розумію, що голодування - це крайній крок, - каже вона, - Але, може, таким чином суспільство зверне увагу на те, що відбувається нова спроба перетворити державну мову на другорядну. Тому ми вимагаємо його (закону — ред.) скасування".
Оксану покликали поміряти тиск. Двоє лікарів - один з Івано-Франківщини, другий з Київщини - у свою відпустку приїхали під Український дім, щоб обслуговувати голодувальників. Тиск у дівчини, яка голодує сьому добу, виявився нормальним.
Серед учасників голодування є і зрілі чоловіки. 44-річний Андрій Діденко, як він твердить, безневинно відсидів вісім років. У в'язниці зрозумів, що посадка громадян до в'язниці за сфальсифікованими справами стала в Україні системним явищем. Ще у в'язниці почав допомагати людям. Так став правозахисником. Зараз працює керівником проекту у Харківській правозахисній групі. Навіть під час голодування він не полишає роботу і продовжує стукати на комп'ютері.
Адвокат Олег Веремієнко, який голодує з 10 липня, каже, що до Українського дому підтягуються люди з усієї України: не тільки голодувати, але й просто підтримати своєю присутністю.
"Хтось приносить ковдри, хтось - парасолі, воду, книжки, саморобні плакати тощо. Загалом ми відчуваємо величезну, шалену підтримку", - поділився він.
Для учасників протесту, які не голодують, відкрито кухню. Небайдужі симпатики приносять їжу і грошові пожертви. В суботу увечері на вечерю була локшина з м'ясом і чай.
"Беркутівців" вже немає. Але міліція чергує перед входом до Українського дому. Вона відокремила голодувальників від входу спеціальними стрічками. Вони нібито охороняють спокій учасників акції.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Люди під Українським домом тримають яйця напоготові
Навколо Українського дому стоять приватні автомобілі, які не дають змогу іншим машинам заїхати до місця подій. За словами народного депутата Олеся Донія, який підтримує голодувальників, ці автівки виставила міліція.
"Вони блокували машину громадської організації "Остання барикада", яка забезпечує акцію аудіоапаратурою, - каже Доній. - Але коли кілька днів тому був дуже сильний дощ, нам вдалося перехитрити міліцію і завести бусик з апаратурою".
Увечері в суботу перед учасниками протесту виступав хор "Гомін" під керування Леопольда Ященка. Протест проти мовного законопроекту перед Українським домом став нагадувати аналогічний протест в Гостинному дворі на Подолі проти його реконструкції. Тут проводяться виступи музик, читаються пов'язані з історією та розвитку мови лекції та інші імпрези.
Після "Гомону" до мікрофону підійшла 15-річна школярка Зоряна, яка сказала в мікрофон одну фразу: "Пасивність – це ознака рабів. Так сказав Степан Бандера".
Доктор фізико-математичних наук Максим Стріха виступив з лекцією про історію перекладу українською мовою і іноземними мовами. За його словами, перші переклади на українську викликали шалену лють чорносотенців. Він назвав Ківалова і Колісниченка духовними спадкоємцями чорносотенців. І прочитав власні переклади з Ред'яра Кіплінга та інших поетів.
Коментарі
355