В Україні, за останньою статистикою, понад 50 тисяч людей з ампутацією. Однак війна продовжується, ще не завершені всі розмінування, тому ця цифра, на жаль, буде рости.
Благодійний фонд "Допомогатор" допомагає з протезуванням людям, що втратили кінцівку під час війни або народились без неї. Проєкт Regenerate Ukrainians запустили 2023 року спільно з виробником біонічних протезів Allbionics.
Про проблеми з протезуванням в Україні розповіла засновниця "Допомогатора" Олена Черноволова.
Чим займалися до заснування фонду? Що наштовхнуло на розвиток у сфері благодійності?
З 2012 року займалася нотаріальною діяльністю. 2017-го у мене народився другий син. Це спонукало до того, щоб зробити добру справу й заснувати фонд "Допомогатор". Але все таки продовжувала працювати нотаріусом. Це займало багато часу. Тому фондом займалися наймані працівники – до повномасштабного вторгнення.
Коли ти реалізуєшся в кар'єрі, маєш родину і все складається добре, то хочеться змінювати світ на краще, робити щось корисне. Принаймні у мене так і було. Уже тоді до нас зверталося багато волонтерів і фондів щодо підтримки. Тож і виникла ідея – чому б не створити свій, якщо так багато людей потребують допомоги.
Робота нотаріусом допомогла у створенні "Допомогатора". Нотаріат відкриває багато зв'язків і знайомств, які вдалося залучити до благодійної справи. Нотаріус – це як лікар, якому ти довіряєш. Можна було одразу звертатися до клієнтів щодо цікавих ініціатив.
Які проєкти підтримує "Допомогатор" і кому надає допомогу?
Основний фокус зараз на протезуванні, адже в Україні ця проблема стає все поширенішою. Також продовжуємо допомагати військовим. Закуповуємо старлінки, рації, каски. Нещодавно купили пікап.
Щомісячно фонд надає близько 600 тисяч гривень на потреби військових.
Маємо запити від військових і намагаємося їх виконувати.
Як змінилося ваше життя після початку повномасштабного вторгнення? Чи змінилася робота фонду?
Якраз напередодні ми з синами поїхали за кордон. Тоді був ковід, онлайн навчання, сумнівна безпекова ситуація. Тому і вирішила про всяк випадок вивезти дітей. Мали повертатися 21 лютого, але я захворіла коронавірусом, тому затрималися на 10 днів. Думаю, що це доля так вирішила. Мої дітки не бачили всього, що відбувалося тут.
Не пройшло й місяця, як я повернулася в Україну. Діти залишилися з бабусею. Тоді ситуація ще була незрозуміла, але це стало додатковим поштовхом допомагати.
Українці не надто активно скидають донати. Немає такого, щоб по 100 гривень скидали щодня
За які кошти існує фонд – тільки донати чи є ще якась підтримка?
До Великої війни фінансову підтримку надавали тільки благодійники, яких знала завдяки роботі. Це були переважно айтішники. Із першими зборами на протези також допомогли меценати.
Українці не надто активно скидають донати. Був несподіваний транш у €500, навіть не просили документи. Однак немає такого, щоб, приміром, по 100 гривень скидали щодня.
Які труднощі є зараз в Україні для благодійників?
Ми зіштовхнулися з недовірою іноземних донорів, бо запитували дуже багато документів. Бояться шахрайства, але ми досить прозорі в цьому, тому все можна відслідкувати. Також ми не беремо кошти на функціонування фонду, бо все покриваю за рахунок власних заощаджень, зокрема зарплату працівників.
До 2022 року всі потреби ми закривали самотужки, не оголошували збори навіть на гуманітарну допомогу для військових
Питання до фонду виникають також і тому, що до 2022 року всі потреби ми закривали самотужки. Не оголошували збори й ніяк про себе не заявляли, навіть коли почали закуповувати гуманітарну допомогу для військових. Коли вже з'явилася глобальна ціль, то вже почали говорити про себе.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Скільки українців з початку війни пережили ампутацію: оголосили сумну цифру
Як виникла ідея займатися протезуванням? Що таке біонічний протез простими словами і в чому його унікальність?
До повномасштабного вторгнення ми шукали себе. Надавали точкову допомогу дітям, літнім людям, малозабезпеченим родинам. Але з перших днів існування хотіли сфокусуватися на чомусь конкретному, проте не вдавалося.
Уже після повномасштабного вторгнення почали багато допомагати ЗСУ. Згодом, наприкінці 2022 року, познайомилася із засновником компанії Allbionics Володимиром Бандурою. Тоді й з'явилася ідея – надавати безкоштовне біонічне протезування військовим і цивільним, які втратили кінцівки під час війни. Це був той проєкт, у який я відразу повірила.
Перші протези змогли виготовити тільки навесні 2023 року. Чекали того моменту, коли вдасться встановити перший протез. Це вдалося зробити за кошти, які збирав "Допомогатор".
Протези Allbionics досить конкурентні на ринку України, вони класні. Оскільки зараз багато людей їх потребують, то можемо змінювати світ на краще у великих масштабах. Якщо подивитися статистику, то набагато більше встановлено нижніх, ніж верхніх кінцівок, бо це складніше.
Виробництво одного протеза триває близько двох місяців
Біонічні протези працюють від сигналів м'язів кукси за допомогою спеціальних датчиків. Відтворюють дрібну моторику рук. У комплекті є зарядний пристрій, як до звичайного телефону. Ніяких особливих вимог до використання немає, хіба тільки бережне ставлення, бо це техніка. Не можна сильно мочити. Наприклад, стояти з ним під душем.
Виробництво одного такого протеза триває близько двох місяців. Це залежить від того, чи підійшов сокет. Його вага – до кілограма, але виробник намагається постійно її зменшувати.
Чи є в Україні подібні протези? Чому варто підтримувати саме вітчизняних виробників?
Біонічні протези Allbionics виготовлені з комбінованих 3D-матеріалів. Мають сенсорне управління пальцями й вбудовану технологію машинного навчання. Українські протези не поступаються закордонним за всіма якостями.
Головна перевага українських протезів у тому, що бійцям не потрібно їхати для встановлення за кордон. Це скорочує витрати часу й фінансів
Культеприймачі, сокети Allbionics робить не з гіпсу, як у більшості виробників, а на 3D-принтері. Уже отримали відгуки від бійців, і вони дуже задоволені. Але тримаємо це на контролі, постійно на зв'язку з кандидатами, щоб зрозуміти, наскільки протези зручні в користуванні.
Головна перевага українських протезів у тому, що бійцям не потрібно їхати для встановлення за кордон. Це додаткові витрачені час і гроші. З протезом часто щось трапляється, адже людина має звикнути до його носіння, адаптуватися. У випадку із закордонними аналогами людина пакує протез і відправляє на сервіс. З урахуванням часу доставки його можуть повернути аж через кілька місяців.
Навіть якщо раптом будуть питання з програмним забезпеченням, у Allbionics все простіше, бо сервіс в Україні. Це скорочує витрати часу й фінансів уже в подальшому користуванні протезом. Також сокет виготовляють за параметрами тіла людини. Якщо кандидат схудне або погладшає, то на протез це не вплине, але культеприймач потрібно буде замінити за новими замірами. Він може з першого разу не підійти, бо це найважливіша деталь, яка впливає на зручність користування.
У знайомого моєї колеги немає кінцівки. Він носить німецький протез, але вона запитувала, чи можна його замінити на український. У людини вже немає сил стільки років їздити за кордон, щоб там його обслуговувати.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Мріяв вижити і не думав про відірвані ноги" – Олег Симороз
Розкажіть про успішні проєкти "Допомогатора". Наведіть приклад конкретних історій.
Наразі за кошти, зібрані фондом, уже встановили чотири протези. Ще два – у процесі виробництва на фінальній стадії. Історії всіх можна подивитися у нас на сайті або на каналі в YouTube.
У чоловіка хлопчику 2,5 роки, і він мріє про дівчинку, щоб узяти на одну руку сина, а на іншій тримати доньку
Наші герої мають чудові мрії. Один чоловік сказав: "У мене двоє діток, і я хочу їх обійняти двома руками". У другого хлопчику 2,5 роки, і він мріє про дівчинку, щоб узяти на одну руку сина, а на іншій тримати доньку. "Це таке щастя буде!" – розповів нам.
Ми тісно спілкуємося з кандидатами. Супроводжуємо їх на примірки, часто бачимося й обговорюємо всі деталі. Розповідають нам про своїх друзів, родину, свою історію. Ти вже не можеш стояти осторонь, адже вони стають для нас рідними людьми. Навіть мої діти запитували, чим можуть допомогти.
Яка вартість біонічного протеза? Чи всі можуть отримати його безкоштовно і якщо так – що для цього потрібно?
Один протез верхньої кінцівки коштує $9600. Одразу після запуску проєкту почали отримувати заявки. Мабуть, спрацювало "сарафанне радіо". Анкету можна заповнити через спеціальну форму на нашому сайті. Там кандидати вказують свої дані й інформацію про те, коли отримали поранення. Потім з людиною зв'язуються фахівці, щоб визначити, яке саме було поранення й чи можливо встановити протез.
Ми отримали вже понад сто заявок. Протези всі кандидати зможуть отримати безкоштовно в порядку черги, тобто немає вибірковості. Однак збір коштів – це тривалий процес, тому не завжди вдається робити це оперативно. Ми над цим працюємо й хочемо залучати міжнародних донорів. Це потрібно, щоб мати можливість виготовляти не один протез, а хоча б 10 за раз.
Мрію допомогти якомога більшій кількості людей, які втратили кінцівки як внаслідок війни, так і з інших причин
Є багато міжнародних організацій і волонтерських фондів, які допомагають ветеранам. Компанії, які з особистих переконань не донатять на потреби армії, можуть долучитися до гуманітарного проєкту, щоб допомогти українцям.
Плануємо встановлювати і військовим, і цивільним. Мрію про те, щоб допомогти якомога більшій кількості людей, які втратили кінцівки як внаслідок війни, так і з інших причин.
Усе більше українців кажуть, що втомилися від війни, мовляв, немає змоги донатити тощо. Чому зараз важливо займатися благодійністю та підтримувати волонтерські проєкти?
Захисники й захисниці віддають найдорожче – своє життя й здоров'я. Тому люди мають донатити, хоча б маленькі суми, щоб здійснилася чиясь мрія. Хтось зможе потримати свою дитинку на руках.
Після протезування у бійців з'являється більше шансів зайнятися омріяною справою. Це в рази покращує їхнє життя. Військові відчувають себе у соціумі викинутими на берег, бо в Україні досі є проблеми зі сприйняттям людей, що втратили кінцівки.
В Україні, за останньою статистикою, понад 50 тисяч людей з ампутацією. Однак війна продовжується, ще не завершені всі розмінування, тому ця цифра, на жаль, буде рости. Держава не готова до такого масштабу, та й витрати на сервісне обслуговування й реабілітацію вона не завжди покриває.
Коментарі