Ось чим Україні може бути корисна російська опозиція

Думки у Politico професора фінансів бізнес-школи IE у Мадриді Максима Миронова

З початку війни Україна покладалася на Захід як на головного союзника у боротьбі проти вторгнення Володимира Путіна. Однак після майже двох років боїв стає все зрозуміліше, що Україна та Захід мають різні цілі.

Україна прагне повернути всі свої території, окуповані Росією. Захід вважає за краще зберігати нинішню ситуацію, поступово послаблюючи Росію, і уникаючи великої прямої конфронтації. Зрештою, це питання про те, наскільки вистачить ресурсів України, і як вона зможе далі продовжувати боротьбу.

Коли розпочалася війна, влада України відразу ж прийняла думку, що вона воює не з Путіним, а з усією Росією та її народом. Такий підхід спочатку був виправданим, бо мобілізував українське суспільство і західну громадську думку. Однак на цьому етапі війни було б розумно почати розглядати частину Росії як союзника, якого можна згуртувати для боротьби проти режиму Путіна та його імперіалізму.

Більшість лідерів російської опозиції стали на бік України з перших днів війни, виступаючи за вільну, незалежну, демократичну Україну, засновану на її кордонах 1991 року. Пора відкрити другу лінію атаки зсередини самої Росії.

Хоча між українським суспільством і російською опозицією є багато відмінностей, об'єднання зусиль проти спільного ворога було б корисним для обох із кількох точок зору.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Україні пропонують ізраїльський аналог гарантій безпеки"- Павло Клімкін

Одним із прикладів цього є поширення антивоєнної інформації. Виведення радянських військ з Афганістану в 1989 році не було результатом військової поразки. Натомість це сталося через широку внутрішню опозицію до війни. Саме гласність, політика свободи слова, прийнята тодішнім президентом СРСР Михайлом Горбачовим за два роки до цього, сприяла широкому зростанню негативних суспільних настроїв.

Не варто очікувати, що режим Путіна зараз послабить тиск на ЗМІ. Але хоча російська опозиція знає, що сказати, вона постійно стежить за внутрішніми настроями та проводить опитування, щоб оцінити громадські занепокоєння. Їй бракує досвіду, щоб орієнтуватися на масову аудиторію через ЗМІ. Однак в Україні є медіаексперти, які мають такий досвід. Президент Володимир Зеленський теж має особливий досвід у цьому, зокрема щодо пізнаваності в масової російської аудиторії.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Ще кілька років війни: про що говорять у Пентагоні

Боротьбі українських ЗМІ проти російської пропаганди слід надавати таке ж значення, як і передовій лінії фронту. Для цього не потрібні величезні ресурси. Радше, інформаційну монополію Путіна можна зруйнувати, поєднавши медійний талант із серйозними зусиллями, особливо коли починає проявлятися невдоволення росіян його політикою, як-от протести, організовані дружинами солдатів на передовій.

Інша сфера, де об'єднання зусиль може бути корисним - санкції. Через майже два роки після запровадження санкцій Заходу можемо зробити висновок, що вони не змогли розділити панівні еліти Росії. Навпаки, бачимо, як вони гуртуються за Путіним. Таким чином, Україні та російській опозиції слід об'єднатися, щоб прийняти режим персональних санкцій. Наприклад, запропонувати послаблення санкцій в обмін на відкрите засудження Путіна та фінансову підтримку України. Ці стимули наразі не існують.

Очевидно, що режим Путіна залежить не тільки від олігархів. Він також отримує щоденну оперативну та піар-підтримку від широкого класу чиновників середнього рівня та громадських діячів. Ці особи часто ухиляються від санкцій західних регуляторів і продовжують насолоджуватися комфортним життям на Заході.

Вже понад рік ув'язнений опозиціонер Олексій Навальний і його Фонд боротьби з корупцією наполягає на санкціях проти списку з 6000 осіб "хабарників і розпалювачів війни". Координація зусиль на цьому фронті може завдати шкоди процвітанню таких людей, і Україна може дати політичну підтримку для цього.

Також було б доцільно об'єднати зусилля для визначення лазівок для обходу санкцій. Зокрема завищених цін на енергоносії та постачальників компонентів подвійного призначення для зброї. Російська опозиція володіє величезною кількістю даних, за допомогою яких можна простежити логістичні ланцюжки постачань компонентів від західних компаній до виробників російської зброї, а також відстежити, які організації обходять санкції.

Нарешті, ще однією корисною співпрацею було б спільне сприяння відтоку людського капіталу з Росії. Багато росіян, які виїхали одразу після лютого 2022 року, зараз переважно повернулися додому. Їхнє повернення спричинене обмежувальною імміграційною політикою в інших країнах, яка відлякує навіть висококваліфікованих осіб. Це вигідно режиму Путіна, дозволяючи російській економіці працювати безперешкодно та збирати податки.

Але Україна має заохочувати російських професіоналів, особливо тих, хто працює в ІТ та в оборонному секторах, залишати Росію. Україна та російські опозиційні групи мають виступати за те, щоб країни ЄС послабили фінансові обмеження та імміграційні заходи щодо таких громадян.

Наприклад, заборона Visa і MasterCard перешкоджає відтоку капіталу з Росії, а також зменшує джерела фінансування для опозиції. Якби західні компанії відновили виплати, чи міг би Путін знову їх закрити? Звичайно, міг. Однак це призведе до обурення в Росії на Путіна, а не на Захід. Однак у нинішньому стані путінська пропаганда просто використовує ці та інші подібні дискримінаційні заходи проти російських громадян, підживлюючи поширені антизахідні настрої.

Розумію, ці спільні зусилля можуть дати результат лише через тривалий час. Але слід визнати, що вірогідність досягнення перемоги лише військовим шляхом невелика. Ця стратегія відповідає готовності українців надалі захищати батьківщину.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Залужний б'є на сполох: як змінюється підтримка України

Поки українські війська тримають свої позиції, російське суспільство розкладається зсередини. Хто знає, можливо, події почнуть розвиватися швидше? Буквально цього літа лідер ПВК "Вагнер" Євген Пригожин збунтувався зсередини, завдавши суттєвої шкоди верхнім ешелонам влади в Росії. Якщо посилити тиск на еліти, зросте ймовірність подібних заколотів.

Добре розумію, що українське суспільство та його лідери можуть негативно поставитися до цієї пропозиції. Однак, оглядаючись на історичну співпрацю під час Другої світової війни, глава СРСР Йосиф Сталін мав ще більше суперечностей з прем'єр-міністром Великої Британії Вінстоном Черчіллем і президентом США Франкліном Рузвельтом у всьому. Насправді, на початку СРСР і Британія навіть воювали на протилежних сторонах. Проте, коли вони усвідомили величезну силу свого спільного ворога, то об'єднали сили й зрештою перемогли.

Російська опозиція висловила бажання співпрацювати з Україною з початку війни. Пора прийняти її та об'єднати зусилля, щоб перемогти нашого спільного ворога - це точно не може погіршити ситуацію.

Переклад Gazeta.ua

×