Внук Івана Франка 73-річний Роланд Тарасович — останній носій прізвища діда в роду. Бабу Ольгу, дружину Івана Франка Ольгу Хоружинську, пам'ятає краще за діда.

"Це була інтелігентна достойна людина. Даремно кажуть, що не було любові між ними. Познайомився Франко з нею в Києві, в перший свій приїзд. Побув тут три дні, і все. А потім лише листувався протягом року, і в листах запропонував вийти за нього заміж. Вона – з дворянського аристократичного роду. А тут - жорстока дійсність у житті з Франком. Четверо дітей. Ніяких фінансових можливостей. Часом до ночі сиділа з ним, допомагала йому з коректурою. Бабуся була високоосвічена, знала мови. Французьку й англійську – краще за діда, він до неї звертався, коли треба було перекласти. Як у житті була його тінню, так і після смерті лежить в його тіні.

На Личаківському цвинтарі у Львові є великий пам'ятник Франкові, а її плита поруч, відразу за ним. Як сонце сходить, як раз тінь падає з пам'ятника на її могилу. Ольга була його надзвичайно близьким і корисним другом. Все своє життя присвятила йому. Можливо, мала психічну хворобу і через важку її роль при ньому. У Франка похворіли руки. Підозрювали, що це була венерична хвороба. То була неправда, але це вплинуло, очевидно, на неї", - розповів Роланд Франко.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Онук Франка домігся передачі Україні антарктичної станції Вернадського

Онук письменника пригадує, що в дитинстві бабу дуже дратував своєю дитячою метушнею.

"Коли я її бачив, це було в 6-7 років моїх, 1939 рік. Вона вже була зовсім спокійна, хвороба вже відійшла, хоча важко з нею було розмовляти. Перескакувала з теми на тему, дуже гостра була на відповідь. У 1939 році прийшла радянська влада на Галичину, до неї приїздили Хрущов і голова Спілки письменників Корнійчук контакти налагоджувати. З Корнійчуком взагалі не схотіла говорити. "Я, - каже, - з цим, євреєм, не хочу розмовляти". З Хрущовим говорила гостро. Це їй все прощали, бо ніби хвора. Тільки дітей своїх приймала, коли приїздили, та й то не завжди.

Бабуся гарно робила варення, конфітюри, пригощала всіх, хоча сама в тяжкому стані була. За нею доглядала тільки моя мати Катерина – дні просиджувала з нею на другому поверсі. Ми жили внизу. Тільки чув: "Катрусю, Катрусю, йди сюди!". Як хтось там з дітей заскочить, сестри мої старші: "Ні-ні, хай діти не йдуть. І той, що там бігає, хай теж не йде! Того, що бігає, ти до мене не пускай!". Мені 7 років було, бігав з рогаткою, лякав її. Мама відішле мене на гойдалку гойдатися, забере рогатку. Бабця побачить, що я вже без рогатки, вийде: "А, йди сюди. Я тобі варення принесла", - згадав Франко.

На вигляд, за його словами, його бабця була тендітна й невисока.

"Все говорила: "В мене лице – з кулачок". Є такі жінки, що до кінця життя красиві. Бабця краси не дотримала, зів'яла. У спілкуванні часто переходила на російські слова, співала російських пісень. Наспівувала: "На Севере диком стоит одиноко на горной вершине сосна". Бо її батьківська родина була зрусифікована", - додав він.

×