Новий уряд може бути корупційнішим та залежнішим

Новий Кабінет міністрів дуже різнорідний, професійніший за попередній, але його представники напрацьовували свій досвід за різної влади в умовах кланово-олігархічної системи, сказав в інтерв'ю Gazeta.ua політолог Олег Саакян.

Новим прем'єр-міністром став Денис Шмигаль. Серед головних завдань майбутнього уряду назвав посилення економічного блоку країни, перегляд Держбюджету-2020, коронавірус. Його кандидатура відповідає поставленим завданням?

- Шмигаль - вдала кандидатура, судячи з того, які завдання перед собою ставив Зеленський, коли призначав його. У сьогоднішній політичній ситуації саме президент визначав склад Кабінету міністрів, і це всі чудово розуміють. Пан Шмигаль не є активною публічною політичною персоною. Не варто очікувати, що він вестиме свою державницьку гру. Принаймні у короткостроковій перспективі цього не буде. Це абсолютно задовольняє Зеленського, який не бачить будь-якої складової політичного життя України поза своїм впливом. В особі Шмигаля знову отримує безіменного, нікому не відомого прем'єра. Він не приводить своєї команди. Уряд формують еклектично з представників різних середовищ, політичних груп, ідеологій. Це не політична команда, а Шмигаль - фактично ставленик президента.

На відміну від Гончарука він досить досвідчений в управлінні. Працював на адміністративних посадах у публічному секторі та корпоративних структурах. У цьому є певний позитив. З точки зору забезпечення економічного зростання країни та ефективного управління, Шмигаль все-таки сильніший за Гончарука.

Проте з досвідченістю нового Кабміну зростають і корупційні ризики. Адже управлінський досвід здобувався за різної влади в умовах кланово-олігархічної системи. Є ризики, що нові міністри можуть бути комусь зобов'язані, з кимось мають неформальні зав'язки. На зміну уряду, що не відрізнявся фаховістю, але не потрапив у жоден скандал, отримуємо досвідчений Камбін, але з більшими корупційними ризиками.

Шмигалю закидають зв'язки з Рінатом Ахметовим. Був заступником генерального директора у ДТЕК Західенерго. Чим це небезпечно?

- Об'єктивно кажучи, складно знайти якісного фахівця в Україні, який не був би пов'язаний з тими чи іншими промисловими групами. Будь-яка амбітна людина буде затребувана в системі. У будь-кого знакового можна знайти неприємні прізвища в біографії. Питання в тому, які стосунки поєднували Ахметова та Шмигаля. Як останній здобував свої посади, чи зобов'язаний особисто Ахметову?

Перші місяці роботи нового прем'єр-міністра покажуть, чи справді він є ставлеником олігарха. Це буде один з ключових викликів для уряду, адже за ним прискіпливо спостерігатиме суспільство. Зараз немає конкретних причин стверджувати, що Шмигаль - людина Ахметова. Але є ризик, що це так. Ще більше на це вказує те, що новий прем'єр наполягає на виплаті боргів для шахтарів. З одного боку це правильне рішення. З іншого, економічний інтерес Ахметова лежить саме у сфері вугільного бізнесу. Такою заявою Шмигаль сам необачно акцентував увагу на своєму можливому зв'язку з Ахметовим.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Новообраний Кабмін провів перше засідання

Шмигаль каже, що треба переглянути бюджет на 2020 рік, особливо в частині збільшення виплат та пенсій для простих українців. Чи маємо ресурси, щоб збільшити соціальні виплати?

- Індексація пенсій вже мала би відбутись. На це закладалися гроші в бюджеті. До особи прем'єр-міністра ця функція не має стосунку. З іншого боку, є історія з курсом. Якщо гривня послабиться, будемо отримувати більше податків з митниці, адже вони сплачуються в доларах. Це збільшить наповнюваність казни та зменшить тиск на неї. Також є додаткові надходження, на які розраховує уряд. Це доходи від приватизації, зачищення корупційних схем, запуску земель сільськогосподарського призначення.

Загалом змінили 15 міністрів. Які плюси і недоліки бачите в новому уряді?

- Цей Кабмін формувався не тільки на швидку руку, а й дуже еклектично (поєднання різнорідних, несумісних елементів. - Gazeta.ua). Пан Ахметов має свою присутність у новому уряді, Пінчук - так само. Натомість позиції Ігоря Коломойського, скоріше, послабились. Поруч із тим є ціла низка інших людей, які вийшли з різних середовищ, мають різний досвід.

Очевидно Зеленський хотів таким чином перероздати карти. Адже президент рік тому і зараз - це принципово дві різні людини з різною політичною вагою. Він не хоче виконувати зобов'язання, які брав на себе раніше. Призначив людей, які мають більше досвіду, практики. Зеленський вирішив закрити очі на те, що частина нових міністрів на минулих посадах вже показали свою недієздатність зробити щось нове. Не зможуть вийти за рамки чинної системи управління, що зараз перебуває у стані кризи. Не поділяю ілюзій, що проста зміна уряду дасть перезавантаження політичної системи, що так потрібна Україні.

У чому проявляється зменшення впливу Коломойського на новий Кабінет міністрів?

- Причиною стала низка конфліктів між Зеленським та Коломойським. Обшуки на телеканалі "1+1", незаконне прослуховування офісу прем'єр-міністра, співпраця з Міжнародним валютним фондом, ситуація довкола Приватбанку. Усе це призвело до того, що в новому уряді немає людей, які були б прямо афільовані з Коломойським. Водночас не варто виключати, що там є компромісні фігури.

Троє відмовилися від запропонованих посад в уряді – ексміністр економіки Тимофій Милованов, колишній очільник Головного управління соціально-економічної політики в Адміністрації Януковича Роман Жуковський та керівник конструкторського бюро "Промінь" Олег Коростельов. Про що це свідчить?

- З одного боку, це сталося через те, що вони зрозуміли, що не зможуть реалізувати свої прагнення. Імовірно,зрозуміли, що не матимуть шансу завершити почату роботу. До того ж відставка всього Кабінету міністрів - це шанс піти красиво, не через скандал, без звітувань про помилки. Залишити посаду на хвилі підйому і через деякий час повернутися зі словами "при мені було краще".

З іншого боку, деякі з колишніх міністрів не хотіли працювати з новопризначеними через їхню біографію. Наприклад, новий міністр соціальної політики Марина Лазебна за часів Януковича очолювала Державну службу зайнятості. Минулий Кабмін можна було назвати порядним. Там здебільшого були люди з незаплямованою репутацією. Вони будували її не один рік. Очевидно, не захотіли бруднити її роботою в новому уряді.

Арсена Авакова знову залишили на посаді. Чому Зеленський не хоче його звільнити?

- Є три причини. Перше: у Зеленського виникають конфлікти з олігархічними групами. Чимдалі вони тільки сильнішатимуть. Йому важливо балансувати між ними, щоб забезпечувати для себе хоча б якийсь доступ до медіаресурсу. Водночас важливо зберегти підконтрольність силового блоку. Аваков є самостійним гравцем, а не ставлеником якогось олігарха. Через це став партнером для Зеленського.

Друге: Арсен Борисович поза своїм кріслом не має політичної сили. Не володіє медіахолдингом, великою корпорацією чи якимсь іншим інструментом, щоб вести власну гру в разі втрати посади. Аваков зараз є найзалежнішим серед усіх міністрів саме від ресурсу крісла - єдиного доступного для нього. Зеленський, конвертуючи частину власного рейтингу, надає Авакову крісло, а останній тепер має бути вдячний. При такому двосторонньому зв'язку вони стали союзниками.

Третє: систему силових відомств, що дісталася нам у спадок від СРСР, було створено як репресивний апарат. З того моменту вона вироджувалася десятиліттями. Зараз маємо слабокеровану, кримінальну на місцях вертикаль. Якщо її очолить слабка людина, система її просто зжере. Керівником такої машини може бути тільки жорстка людина з характером бульдога. Аваков довів свою ефективність. Пройшов через виклик Російської Федерації, виборчі періоди. Зміг утримати цю потворну вертикаль. А подекуди надавав їй навіть людського обличчя, реформуючи ті компоненти, з якими стикається пересічний українець. Було б дуже важко знайти альтернативу Авакову. Саме тому Зеленський вирішив залишити його на посаді.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Ексадвокат "95-го кварталу" прокоментував своє ймовірне призначення генпрокурором

Прогнозують звільнення генерального прокурора Руслана Рябошапки. З чим це пов'язано?

- На це є великі шанси. Вважаю, що це буде найнесправедливіша відставка в цій хвилі. Її причина має електоральне коріння. Люди не побачили гучних посадок. Асоціюють це саме з особою Рябошапки. Проте по всіх топових справах його участь мінімальна. Справи гальмуються на рівні Антикорупційного суду, Державного бюро розслідувань або НАБУ.

У сфері ж своєї юрисдикції Рябошапка зробив немало. В Офісі прокурора почались інституційні зміни. 55 відсотків особового складу прокуратури змінили, адже вони не пройшли переатестації. Реформу Генеральної прокуратури запустили на практиці. У Болгарії затримали Олексія Левіна, якого підозрюють в організації нападу на Катерину Гандзюк. Це відбулося за активної участі Генеральної прокуратури. Тому ефективність Рябошапки помітна, і йому є про що звітувати. Натомість відіграє роль громовідводу електорального невдоволення від президента.

Чому звільнили прем'єра Гончарука та його Кабмін?

- Передусім зменшився кредит довіри від суспільства. За пів року уряд Олексія Гончарука так і не зміг сформувати чітке бачення шляху держави. Не змогли донести свою стратегію до суспільства. Люди не знали, що очікує на них завтра. Старий Кабінет міністрів породив цілу низку скандалів навколо себе. Став токсичним в очах суспільства. Соціологія показує, що кілька місяців тому більшість українців думали, що держава рухається в правильному напрямку. Зараз настрої змінилися кардинально. Це могло би трансформувати в удар по рейтингу вже самого Зеленского.

Як оцінюєте роботу уряду Гончарука? Що вдалося, що – ні?

- За пів року уряд не міг зробити нічого кардинального. Запустили багато точкових позитивних речей. Наприклад, у сфері діджиталізації. Натомість ціла низка важливих факторів випала з поля зору старого Кабміну. Ключовою помилкою уряду Гончарука стало те, що його представники почали говорити про швидкі перемоги. Намагалися звітувати, не досягнувши реальних результатів. Варто було б робити це через рік. А доносити свої перемоги до людей за два-три роки. Тоді люди могли б відчути й оцінити наслідки їхньої діяльності. Проте створили пастку для себе, коли суспільство мало відчуття змін уже тут і зараз. Проте за пів року такого не буває.

×